Ладижин C


Стрічка новин

09:44
Сезон полуниці запізнився на 2-3 тижні, та незабаром ягода подешевшає, – Андрій Ліневич
16:05
Лікарка з Ладижина очолила «первинку» Краснопільської громади
10:28
ДТЕК готовий продавати електростанції
оновлено
15:26
Читайте у свіжому номері
10:45
Почалося голосування за кращий проєкт, який можуть реалізувати на території Ладижинської ТГ
11:18
Бюджетний барометр Ладижина за період з 31 травня по 06 червня 2021 р.
09:19
В Ладижині відбувся турнір пам’яті воїнів, полеглих в АТО
08:36
У Ладижинському коледжі відбулася зустріч випускників
18:39
Відновлений рух поїзда Черкаси-Львів, який робить зупинку в Ладижині
16:14
Каяк, песик, вода і нічого зайвого, – Павло Нагорний про водні види спорту
15:53
Ладижанка Світлана Кринична стала переможницею Всеукраїнського конкурсу
09:54
Третій енергоблок Ладижинської ТЕС вивели в аварійний ремонт через свищ дренажу НВС
15:11
Ягода кольору індиго: лохина підкорює Вінниччину. Під Гайсином закладуть 10 га кущів
12:27
Цензура у Ладижині: Регламент міської ради планують доповнити статтею про дисципліну та етику
оновлено
12:05
Інквізиція по-ладижинськи: на сесії планують засудити дії депутата
документ
11:44
Ремонт на Площі фонтанів: Ладижинська міська рада намагається через суд скасувати висновки про результати моніторингу Держаудит служби
17:03
Читайте у свіжому номері
15:46
В Ладижині футбольний турнір присвятять пам’яті воїнів АТО
17:50
«Авангард-Ладижин» двічі обіграв гостей на своєму полі
15:43
В День захисту дітей ладижинській малечі покажуть військову техніку та нагодують солдатською кашею, а ще обіцяють цікаві конкурси та майстер-класи
10:11
Бюджетний барометр Ладижина за 24-30.05.2021
16:22
Недоступний Ладижин: міські візочники мріють про пандуси біля будівель
11:54
Хто поверне ладижинцям незаконно зібрані штрафи за неправильне паркування?
16:49
8 червня в Ладижині планується «гаряча» сесія міськради
16:13
Навколо Ладижина стало більше плазунів, з’явилися бобри… Поважати треба всіх
16:45
Читайте у свіжому номері
15:21
Для випускників Ладижинських шкіл сьогодні пролунав останній дзвоник
11:44
36 ладижинців цього року стали випускниками Ладижинської музичної школи
11:06
В Ладижині пройшли обласні змагання з боротьби самбо
10:08
Ладижинська «Радість» – володарка Гран-прі Всеукраїнського фестивалю
Більше новин
» » » Ладижанка Світлана Кринична стала переможницею Всеукраїнського конкурсу

Ладижанка Світлана Кринична стала переможницею Всеукраїнського конкурсу

Фото: Ладижин Новини
МІСТО / Культура
1 465
0

Всеукраїнський конкурс авторської прози та поезії «ЯwriteR» проходив дистанційно впродовж травня. Організатор – БФ «Талановитий світ» за підтримки Міносвіти, Мінкульту та Департаменту культури КМДА. 

Ладижин на конкурсі представляла відома поетеса, авторка багатьох поетичних збірок, бібліотекарка Ладижинського коледжу ВНАУ Світлана Кринична. У номінації «Авторська поезія. Громадянська лірика» ладижанка презентувала три авторських вірші: «Не забувай ніколи звідки родом», «Ластівки» та «Горські сливи», і отримала  визнання – диплом лауреата І ступеня у категорії 24+.

Л’Новини дізнавалися у відомої поетеси родом з Василівки, як воно – бути поетесою у провінційному містечку. В нагороду за приємне спілкування отримали і прем’єру вірша, яким із задоволенням ділимося з нашими читачами.
– Пані Світлано, коли побачила світ Ваша перша збірка?

– Це було у 2008 році, вона називалась «З глибини криничної душі». Потім були «Світанками вишиті весни» та «Липою квітує надвечір’я».
 
– Вас часто зупиняють на вулиці з проханням прочитати свіжі вірші?

– Так, буває, що і на вулиці, і телефонують часто додому: «почитай мені щось». Звісно у більшості випадків це жінки. Їхня душа ближча до лірики. З моїх постійних шанувальниць Саша Полякова. Людина любить поезію. Бо вірш, як красива жінка – її слухаєш, нею милуєшся, нею надихаєшся. А є ще Віра Іванівна Горбань з Тростянчика. Їй так припалі до душі мої вірші, що вона для мене вишила неймовірно красиву сорочку.
– Але ж у Вас є й зовсім не ліричні твори, наприклад, вірші, присвячені АТО. Маєте на них відгуки?

– Так. У 2015 році ми випустили обласний альманах «Захисник, повертайся живим!». Ці книги ми тоді відправили в АТО.  І до мене у соцмережах написав з АТО мій земляк Олег: «А я Вас читав». Виявилося, що він тоді служив на Луганщині під Трьохізбенкою. І він написав мені неймовірно зворушливі слова, мовляв, коли він прочитав мої вірші у цьому альманасі, йому аж жити захотілося. Він про це навіть мамі написав, яка тоді була у Європі на заробітках. 

– Скільки часу потрібно для того, аби видати в друк власну збірку?

– Буває по-різному. Адже не важливо, чи книжка груба, чи тоненька. Важливо, що у ній. Чи воно сприймається людьми, яка там душа.  

– Скільки віршів можете написати впродовж місяця? Від чого це залежить?

– Все залежить від натхнення. Буває, що  і жодного, а буває, що іде такий потік, що й не спинити. От, наприклад, сьогодні написала вірша: 

«У ярку, як призабула пісня,
Кущ бузку у голубім вбранні
Загубився серед дров і ріща, 
Квітне у високім бур’яні. 

І такий забутий, давній-давній,
Заслоняє вечір фіранки.
Росами умитий легко зрання, 
Дістають до пруття коляки.

Він вбирає в себе повінь неба.
Вітер в нього – то найкращий друг.
І лоскочуть листя тонкі стебла,
Котиться цей непохитний пруг.

Кущ бузку, як призабуле слово.
Тільки пташка доторкне крилом.
Кучеряво, ніжно, празниково
Розцвіли бузки уздовж селом».

– Гарний вірш. Чомусь в ньому відчуваєтьсясум та самотність.Одразу виникли асоціації з карантином. До речі, як пандемія вплинула на Вашу творчість?

– Карантин змусив нас усіх перейти на онлайн-спілкування. Усі творчі зустрічі проходили у google meet. Мені дуже щастить на добрих людей – завжди допомагають та підтримують. 

– Як рідні ставляться до такого захоплення?

– Спочатку було важко, а тепер уже всі звикли. Я постійно їжджу на виставки, конкурси, фестивалі. Я там, де я хочу щось побачити, відпочити душею, напитися отого самого сонця, яке живе в людях. Тому мене завжди відпускають на такі заходи, і усіляко допомагають. Наприклад, подарували телефон з диктофоном, щоб я могла записати вірша, коли немає під рукою паперу та ручки. А вдома зошити й ручки лежать у всіх шухлядах та біля ліжка, щоб, якщо вночі почне з’являтися вірш, швиденько його можна було записати. До речі, я ще студентка Тульчинського коледжу культури, вивчаю бібліотекарську справу.
 
– Що найважче на цій культурній стежині?

– Найважче – не писати. Бувають періоди, коли не йде слово. Тоді навіть відчувається брак тієї енергії, яку отримуєш від народження кожного вірша. 

– Що ж, пані Світлано, щиро зичу Вам ніколи не відчувати спраги сонця, яке живе в людях, і постійно підтримувати заряд енергії від щойно написаних віршів. 

Спілкувалася Тетяна Поліщук

Шановний читач, Ви зайшли на сайт як незарєстрований користувач. Рекомендуємо Вам зареєструватись або зайти на сайт під своїм іменем.

0 коментарів

Інформаційне повідомлення

Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.