Олександр Ревко: «Моїм першим компаньйоном на рибалці була бабуся»

Риболовля – одне з наймасовіших захоплень людства. Хто хоч раз насолодився умиротворенням з природою та пам’ятає свою першу спійману рибину, знає, що риболовля це не тільки цікаве заняття, а й стан душі. Той, хто кілька разів рибалив має всі шанси стати пристрасним рибаком. З кожною риболовлею справжнього любителя не злякає вже ні дощ, ні сніг, адже все задля того, щоб побачити омріяне «клює!». 

Не винятком серед рибалок є і 26-річний ладижинець Олександр Ревко. Рибак зі стажем та палкою пристрастю до свого хобі ділиться тим, як риболовля стала улюбленим видом відпочинку, заодно часом для обміркування важливих тем. Про біль та радість від рибака для наших читачів з берега Південного Бугу.
– Олександре, коли ти вирішив що вудка може стати твоїм товаришем?

– У ранньому дитинстві. Коли я був зовсім маленьким, дуже захоплювався риболовлею та мріяв сам піти з вудкою у подорож до річки. Ясна річ, мене самого не відпускали, тому я дуже просив, аби бабуся під свою відповідальність водила мене на рибалку. Дуже вдячний їй, що йшла разом зі мною, куди лиш я не забагав.

– Хто навчав тебе тонкощів рибальства та давав корисні поради?

– Як такого вчителя чи наставника по рибальству в мене не було. Дивився різні телепередачі після уроків та знаходив потрібну інформацію в журналах. А взагалі – навчався, відразу практикуючи. Рибалки, що були поряд на березі, підказували. Так потрохи від кожного рибака-колеги набирався досвіду та мудрих порад.

– Як часто ходиш на риболовлю?

– Як тільки знаходжу вільний час. Буває по різному: раз на тиждень чи чотири. Проте коли спіймаєш крупну рибину, то, ясна річ, прокидається азарт. І прагнеш викроїти чим більше часу для риболовлі, щоб побити рекорд. Шкода лише, що це справа випадку. Як правило, вдруге таланить рідко.

– Коли найкраще йти на риболовлю?

– Є різні нюанси. Атмосферний тиск, погода – риба до цього дуже чутлива. Я виокремив для себе, що на хижу рибу краще йти в похмуру погоду, коли є мряка. А чи зранку, чи  ввечері – теж по ситуації. Немає чіткого визначення. Вочевидь рибалки люблять йти з самого ранку в похмуру погоду.

– Найтриваліша твоя риболовля: який часовий рекорд?

– Найдовше йшов рибалити на 2 доби. Ночував у наметі. Варив на березі юшку та насолоджувався відпочинком і приємним єднанням з природою.

– Чи є в тебе особливе місце для рибалки?

– В мене є улюблене місце, де я колись ловив рибу, щоправда, зараз там вилов заборонений. Це місце особливе тим, що там я навчався рибалити, тому з задоволенням потрапив би туди й зараз. Адже це   певна паралель з дитинством.

– Чи не найголовніше питання: на що ти ловиш? Яка наживка є у твоєму наборі рибака?

– Різна. Ловлю переважно на черв’яка, опариша, воблера, канібалку. Готую мамалигу. Рідше підгодовую, адже вважаю, якщо маєш спіймати рибу, то ти її й без підгодовування спіймаєш.

– А як обирати та доглядати за головним інструментом твого хобі?

– Якщо ти новачок, то підійде будь-яка вудка в рибальському магазині (вартість – 150-200 грн). Якщо вона якісна і не зламалась з самого початку, то прослужить вам кілька років. Звичайно ж при належному догляді. Потрібно стежити, щоб вона не мокла, не пересихала, не потрапляла під прямі сонячні промені. Якщо ви більш професійний рибак, тоді з’являється багато різних нюансів: волосінь або мононитка, різні повідки, котушки мають відповідати тому виду риби, який ви обрали для ловлі. Магазинний асортимент вражає, тому можете порадитись з продавцем, з огляду на свій досвід.

– Яким був найбільший улов?

– Одного разу я був на риболовлі з ночівлею. За добу риболовлі та хорошого везіння мені вдалось упіймати на вудку 23 кілограми риби!
 
– Чи часто даєш своїй здобичі другий шанс та випускаєш її назад у воду?

– Останнім часом так. Моя рибалка переросла в хобі та повний душевний релакс. Я йду не наловити певну кількість риби, а впіймати щось особливе. Тож здобич забираю лише від 1-1,5 кілограма. Все що менше – відпускаю, адже я обов’язково прийду за нею, коли вона подорослішає. Упіймати завжди   встигну.

– Які траплялися казуси під час риболовлі?

– Було кілька незвичних та непередбачуваних ситуацій. Одного разу в дитинстві пішов на риболовлю під грозу, адже саме в таку погоду хороший кльов. Порибаливши деякий час, я не помітив, як суттєво погіршилась погода, і поки вирішував чи бігти додому, чи вже ні, побачив кульову блискавку. Вона влучила в землю зовсім поряд. То тікав додому, аж гай шумів. Цю риболовлю я запам’ятав на все життя.

– Що цікавого окрім риби доводилось виловлювати?

– Колись впіймав черепаху. А ще багато разів мав неприємність знімати з гачка різне сміття. Хочу звернутися до всіх рибалок та відпочиваючих біля водойм: бережіть природу, не забруднюйте середовище, не залишайте після себе сміття, адже в наступний раз самі не захочете відвідати таке брудне місце.

– Які є забобони у рибалок?

– Особисто в мене їх декілька. Перше – не переступати вудочку ні свою, ні чиюсь. Друге – рибак ніколи не їсть спійману власноруч рибу. Я свою рибу віддаю батькам чи будь-кому. Таке от в мене є правило. Та і сам вкрай рідко чищу чи готую її. І третє – ні в якому разі не брати з собою рибу на риболовлю: щось до прикладу, як в ліс дров не беруть, так і на перекус жодних консервів, навіть якщо йдеш з ночівлею. 

– Твій біль як рибака: не поменшало риби зараз?

– Суттєво зменшилось. Внаслідок того, що люди виловлюють рибу незаконним шляхом, її меншає щодня. В основному це роблять не рибаки, я їх так не називаю. А люди, котрі сотнями кілограмів виловлюють її на продаж незаконними методами. Це дуже недалекоглядно. Адже через десять років риба буде для нас на вагу золота. Хочу аби за цим краще стежила водна інспекція. 

– І найцікавіше питання: де мрієш порибалити?

– На Байкалі, витягнути рибу з найглибшого озера.

– Нехай твоя мрія здійсниться!