В Ладижині обов’язково потрібно робити старшу школу, – Василь Бобрик
Існує безліч анекдотів на тему: «коли вже мені та теорема Піфагора стане у пригоді». Але насправді, для багатьох «вищою» математикою є елементарна табличка множення, годі й казати про загадкові інтеграли, логарифми, дискримінанти. Тут вже хоча б правильно вимовляти ці слова.
Тож що ж нам від математики потрібно? Наскільки можливе застосування теоретичних знань зі шкільної програми у практичному повсякденні? Про це «Л’Новини» дізнавалися у вчителя математики Ладижинської школи № 4 Василя Бобрика, котрий, ламаючи стереотипи, пояснює п’ятикласникам поняття периметра не з крейдою біля дошки, а з лінійкою на спортмайданчику.
– Василь Анатолійович, наскільки вдалим був експеримент на спортмайданчику? Діти зрозуміли, що математика дійсно може їм знадобитися?
– Тобто, абстрактне мислення і практичне застосування – це як дві паралельні площини, а шкільна програма – наука задля науки?
– Але якби їм прийшлось щось виміряти в натурі, вони, швидше за все, пригадували б не задачі, а практичний досвід з майданчика…
– Периметр, площа – зрозуміло. Точно десь треба буде вирахувати. А інтеграли, логарифм – як це все може згодитися в практичному житті?
– Як ви оцінюєте шкільну програму?
– Виходить, що перенавантажена шкільна програма навіть заважає добре засвоїти те простіше, що може знадобитися більшості, тобто, не математичним геніям?
– І що з нашою освітою робити?
– Нинішній навчальний рік оголошений в Україні роком математичної освіти. Відчутно? Взагалі, наскільки в нашому місті підтримуються інтелектуали? Створюються умови для їх розвитку?
– Маєте якісь власні напрацювання у цьому напрямку? Робили спроби модернізувати шкільний освітній процес?
– Уявляю, в якому захваті діти, коли це цікаво навіть дорослим! А в чому проблема?
– Висновок в результаті напрошується сумний: те, що реально можна застосовувати в житті, для власного розвитку – гальмується недолугою шкільною програмою та небажанням тих, від кого залежать зміни, їх робити. Але давайте закінчимо розмову на оптимістичній ноті: займатися математикою у будь-якому випадку корисно. Це аксіома. Чому?
Тож що ж нам від математики потрібно? Наскільки можливе застосування теоретичних знань зі шкільної програми у практичному повсякденні? Про це «Л’Новини» дізнавалися у вчителя математики Ладижинської школи № 4 Василя Бобрика, котрий, ламаючи стереотипи, пояснює п’ятикласникам поняття периметра не з крейдою біля дошки, а з лінійкою на спортмайданчику.
– Василь Анатолійович, наскільки вдалим був експеримент на спортмайданчику? Діти зрозуміли, що математика дійсно може їм знадобитися?– На практичному уроці ми визначили периметр огорожі, площу гумового покриття всього майданчика та тих ділянок, які потребують ремонту. Вимірювали ворота, двері та лавки. Але діти, які дуже вправно справлялися з обчисленнями на практиці, контрольну роботу на цю тему написали гірше моїх очікувань.
– Тобто, абстрактне мислення і практичне застосування – це як дві паралельні площини, а шкільна програма – наука задля науки?– Так. Виходить, якби я не вивів їх на майданчик, а протягом уроку розв’язав з ними з десяток задач, вони контрольну написали б краще.
– Але якби їм прийшлось щось виміряти в натурі, вони, швидше за все, пригадували б не задачі, а практичний досвід з майданчика…
– В цьому і дилема. Як правильніше, – іти за програмою і витягувати дітей на оцінку без практичних завдань, чи все-таки робити практичні? В мене немає мети вивести всіх на 12 балів, тобто ніколи не пошкодую, що ми вийшли на той майданчик. Сьогодні вони побачили, як вимірюється периметр, в сьомому класі зрозуміють, а в дев’ятому – засвоять ці знання на все життя.
– Периметр, площа – зрозуміло. Точно десь треба буде вирахувати. А інтеграли, логарифм – як це все може згодитися в практичному житті?
– Кілька років тому я запропонував дев’ятикласникам провести опитування серед вчителів, батьків, перехожих на тему чи доводиться їм мати справу з відсотками? Виявилося що певною мірою вміння вирахувати відсотки стає у пригоді всім. Якби ми питали, чи використовують люди логарифми, відповідь була б: «Ні». Але вивчення логарифмічних та тригонометричних рівнянь має свої позитивні аспекти
– Як ви оцінюєте шкільну програму?
– Її однозначно потрібно змінювати. Але спочатку потрібно змінити суспільну думку. Чимало батьків переконані: якщо вони математику не використовують, то вона взагалі нікому не потрібна. Це не так. По-друге: не правильно оцінювати результати математичної освіти за досягненнями кількох учнів, які здобувають переможні місця в конкурсах та на олімпіадах. Більшість випускників шкіл не в змозі, скажімо, вирахувати розмір переплати при покупці нового смартфона у кредит.
– Виходить, що перенавантажена шкільна програма навіть заважає добре засвоїти те простіше, що може знадобитися більшості, тобто, не математичним геніям?
– Певною мірою. На початку 2000-х я влітку працював будівельником в Києві. Закладали фундамент 10 на 10. Я – підсобник, але на око бачу, що фундамент – не прямокутний. Кажу про це прорабу, а він просто ігнорує. Прислухались і він, і бригада тільки коли я сказав, що за халтуру нам можуть не заплатити. Тоді виміряли. Виявилося, що розбіжність в діагоналях – понад метр! На виправлення цієї помилки витратили додатковий день. В результаті з цим прорабом сварилися постійно. Він не міг порахувати об’єм, скільки замовити бетону... Людина працює, а в геометрії зовсім не розбирається Хіба в такій бригаді заробиш? А скільки таких «спеціалістів» скрізь – і на виробництві, і в кабінетах.
– І що з нашою освітою робити?
– В Ладижині обов’язково потрібно робити старшу школу. Оскільки організувати якісне профільне навчання серед 25-50 учнів школи неможливо. Це те, про що роки й роки тому говорив колишній директор четвертої школи Володимир Руденко. Чекаємо на закон про гімназії, ліцеї, а тим часом в Гайсині, наприклад, вони вже давно є.
– Нинішній навчальний рік оголошений в Україні роком математичної освіти. Відчутно? Взагалі, наскільки в нашому місті підтримуються інтелектуали? Створюються умови для їх розвитку?
– Відділ освіти оплачує поїздки математикам на змагання. Якщо переможуть, то отримають невеличку грошову винагороду. Вчителі можуть додатково вести математичний гурток за 280 гривень на місяць і при цьому ще паралельно заповнювати стоси паперів. Але набрати 15 учнів за власним бажанням нереально. Зараз у всьому світі приділяється увага STEM-освіті. Це такий напрям, при якому в навчальних програмах посилюється природничо-науковий компонент + інноваційні технології.
– Маєте якісь власні напрацювання у цьому напрямку? Робили спроби модернізувати шкільний освітній процес?
– Двічі подавав грантові заявки на покращення технологічної бази в нашій школі. Була спроба отримати навчальні комплекти Lego Education. Але таких шкіл в Україні багато, а спонсорів мало. Тому минулого року ми з колегами – Наталею Паламарчук і Сергієм Данильчуком – самі закупили набори Лего для навчання дітей основам програмування. З деталей щось складається, на планшеті програмується. Зібрали, наприклад, кота. Якщо все зроблено правильно, коли кота гладити, він буде муркати чи нявкати, якщо підіймати за хвоста – буде гарчати. Гітара та скрипка будуть грати. Машинки-роботи програмуються на об’їзд перешкод. Фабрика роботів збирає маленьких роботів. На уроці дитина, якщо правильно розв’язала рівняння, чи ні, іде далі. А тут, якщо неправильно запрограмував, потрібно відразу ж знаходити і виправляти помилку, бо далі руху не буде.
– Уявляю, в якому захваті діти, коли це цікаво навіть дорослим! А в чому проблема? – Немає приміщення для занять. Потрібно тепле, просторе приміщення, з провітрюванням, щоб був туалет. І де краще збиратися, як не в школі? Але орендувати клас не можна. Можна лише вести гурток. Якби відділ освіти закупив цих роботів – нехай би так і було. Але їх купили ми. Нещодавно дитина обірвала ненароком шлейф, а його ціна півтори тисячі гривень. Одна деталь виходить з ладу – і робот не функціональний. Маємо робити і запас запчастин, і нових роботів купувати. 5-6-класники, які минулого року на наших роботах працювали – програму вже пройшли.
– Висновок в результаті напрошується сумний: те, що реально можна застосовувати в житті, для власного розвитку – гальмується недолугою шкільною програмою та небажанням тих, від кого залежать зміни, їх робити. Але давайте закінчимо розмову на оптимістичній ноті: займатися математикою у будь-якому випадку корисно. Це аксіома. Чому?
– Хороші математичні здібності в початковій школі — вірна передумова до того, що надалі дитина буде не тільки добре розуміти математику, а й успішно справлятися з іншими шкільними дисциплінами. Також математика покращує можливості абстрактного мислення, здатність концентруватися, тренує пам’ять і підсилює швидкість мислення. Математика – основа для занять інформатикою, а це – вхід в IT-світ і дуже непогану кар’єрну перспективу. Якщо одного дня ви вирішите організувати власний бізнес, то без математичних методів прогнозування, моделювання та аналізу успіху в організації власної справи досягти складно. Математика є втіленням природного порядку і немає нічого дивного в тому, що вона впорядковує наш розум.
Спілкувалася Оксана Гайсин
Повернутись