Ладижинець Роман Федорчук налаштовує фортепіано та вважає, що це хобі він успадкував генетично від батька
Будь-який музичний інструмент потребує уваги, особливо струнний. Але одна справа – скрипка чи гітара, де музикант може сам налаштувати струни. Інша річ – рояль чи фортепіано. Звісно, роялів в Ладижині не багато, але мало не в кожному будинку є хоча б одне дерев’яне фортепіано, на якому діти старанно готуються до уроків у музичній школі. І власники цих інструментів добре знають, що для їх налаштування потрібен справжній досвідчений майстер. Є такий і в Ладижині. Л’Новини мали нагоду поспілкуватися з неймовірно талановитою людиною – Романом Федорчуком, котрий впевнений, що мистецтво налаштовувати фортепіано перейшло до нього на генетичному рівні. З чого усе починалось, читайте в нашому матеріалі.
– Налаштовувати звук у фортепіано – це не робота, для мене це хобі. Музика в мене і в голові, і в душі. Це покликання та те, що передалось генетично. Адже мій тато працював вчителем в Ладижинській музичній школі на духових інструментах, умів налаштовувати фортепіано та керував ансамблем «Чиста криниця». – розповів пан Роман. – В нашому будинку було стареньке фортепіано «Білорусь». Мій батько завжди там щось вивчав: кожну струнку, кожний механізм. Так і з’явилось в мене бажання дізнатися про життя інструменту. Я навчався в музичній школі, на тому ж фортепіано, безліч разів хотів кинути цю справу, але я вдячний батькові за те, що вмовив, що вмію і, що не кинув цю близьку серцю справу. Саме через музичну школу про мене і дізналися, батько завжди казав, що його син теж вміє налаштовувати фортепіано. Так і з’явились у мене такі навички. Це було і є хобі. Жодним чином не робота. Я налаштовую інструмент та граю досі, адже це, як навчитись їздити на велосипеді: раз і на все життя.
Що робити, аби інструмент довше залишався в ладу
– Є такий нюанс, котрого не всі дотримуються: в нижній ніші інструменту завжди повинна бути вода. Берете півторалітрову банку та наполовину заповнюєте її водою. І залишаєте. Це потрібно для того, щоб дерево не розсихалось, і щоб струни були пружні та залишались в тонусі, адже для них це необхідно.
Інструмент вдячно ставиться, коли в приміщенні завжди однакова температура.
Розмістити фортепіано біля опалювальних приладів – все одно, що приректи його на погибель. Пам’ятайте це.
І важливо: раз на пів року потрібно робити «технічний огляд» для інструменту, щоб не задавнювати можливі поломки.
Електропіаніно чи класичне струнне
– Я вважаю, що зараз є чимало хороших видів електронних фортепіано. І я не ставлюсь категорично до того чи іншого інструменту. Адже кожен по-своєму хороший. Наприклад, електроінструмент має переваги в габаритах та переміщенні. Проте, не можна применшити роль класичного фортепіано. Все залежить від вашого вибору, електропіаніно практичне, а класичний інструмент – атмосферніший для дому. – зазначив Роман Федорчук.
Скільки живе інструмент
– Хто знає. Думаю, багато при належному догляді. Батьків інструмент ще досі «живий». Не варто дивитись на вік, зосередьтесь на стані. Адже струни, навіть через століття, можуть бути в хорошому стані.
Роман вірить, що його вміння теж перейдуть до його дітей на генетичному рівні
– Мій музикальний слух перейде їм на генетичному рівні. Вірю, що вони його успадкують. А займатимуться тим, чим захочуть. Вони не будуть тими, ким я їх намрію. Не калічитиму долю та не вказуватиму, але було б надзвичайно приємно передати це вміння третьому поколінню.
– Налаштовувати звук у фортепіано – це не робота, для мене це хобі. Музика в мене і в голові, і в душі. Це покликання та те, що передалось генетично. Адже мій тато працював вчителем в Ладижинській музичній школі на духових інструментах, умів налаштовувати фортепіано та керував ансамблем «Чиста криниця». – розповів пан Роман. – В нашому будинку було стареньке фортепіано «Білорусь». Мій батько завжди там щось вивчав: кожну струнку, кожний механізм. Так і з’явилось в мене бажання дізнатися про життя інструменту. Я навчався в музичній школі, на тому ж фортепіано, безліч разів хотів кинути цю справу, але я вдячний батькові за те, що вмовив, що вмію і, що не кинув цю близьку серцю справу. Саме через музичну школу про мене і дізналися, батько завжди казав, що його син теж вміє налаштовувати фортепіано. Так і з’явились у мене такі навички. Це було і є хобі. Жодним чином не робота. Я налаштовую інструмент та граю досі, адже це, як навчитись їздити на велосипеді: раз і на все життя.
Що робити, аби інструмент довше залишався в ладу
– Є такий нюанс, котрого не всі дотримуються: в нижній ніші інструменту завжди повинна бути вода. Берете півторалітрову банку та наполовину заповнюєте її водою. І залишаєте. Це потрібно для того, щоб дерево не розсихалось, і щоб струни були пружні та залишались в тонусі, адже для них це необхідно.
Інструмент вдячно ставиться, коли в приміщенні завжди однакова температура.
Розмістити фортепіано біля опалювальних приладів – все одно, що приректи його на погибель. Пам’ятайте це.
І важливо: раз на пів року потрібно робити «технічний огляд» для інструменту, щоб не задавнювати можливі поломки.
Електропіаніно чи класичне струнне
– Я вважаю, що зараз є чимало хороших видів електронних фортепіано. І я не ставлюсь категорично до того чи іншого інструменту. Адже кожен по-своєму хороший. Наприклад, електроінструмент має переваги в габаритах та переміщенні. Проте, не можна применшити роль класичного фортепіано. Все залежить від вашого вибору, електропіаніно практичне, а класичний інструмент – атмосферніший для дому. – зазначив Роман Федорчук.
Скільки живе інструмент
– Хто знає. Думаю, багато при належному догляді. Батьків інструмент ще досі «живий». Не варто дивитись на вік, зосередьтесь на стані. Адже струни, навіть через століття, можуть бути в хорошому стані.
Роман вірить, що його вміння теж перейдуть до його дітей на генетичному рівні
– Мій музикальний слух перейде їм на генетичному рівні. Вірю, що вони його успадкують. А займатимуться тим, чим захочуть. Вони не будуть тими, ким я їх намрію. Не калічитиму долю та не вказуватиму, але було б надзвичайно приємно передати це вміння третьому поколінню.
Повернутись