L`News > ЛАДИЖИН / Редакційна пошта > Лист для мами Олі

Лист для мами Олі

9 травня весь світ святкував День матері. Прекрасне свято, яке людство відзначає вже багато років у другу неділю травня. Л’Новини погоджуються з тим, що про маму слід пам’ятати щодня і щоразу робити їй маленькі приємності. Днями ми мали нагоду поспілкуватися з нашим найменшим респондентом – 4-річною ладижанкою Вікторією Гудзь, яка розповіла нам про любов до своєї мами.

«Я ще дуже маленька, але я так міцно тебе люблю. Мені подобається, коли ти граєшся зі мною в гру «Жива собачка» і вариш мені їсточки, а наші жовті млинці – це м-м-м, смакота. Я ще така маленька, але ти вже зуміла навчити мене, що в рецепт найсмачніших млинців треба класти цукор, борошно і молочко. Колись я таємно приготую їх для тебе, зроблю тобі сюрприз. 

Я так радію, коли ти забираєш мене з садочка, ти ж завжди принесеш мені щось смачненьке. Так багато зайчиків ти вже зустріла, коли йшла до мене в садочок. Я може і не порахую від скількох ти принесла мені подаруночки. 

Я люблю коли ти купуєш мені одяг, він такий стильний. Особливо мені подобаються наші однакові платтячка з квіточками, в яких ми ходили до церкви нещодавно. Ми, як сестрички в них. Коли я буду заміжня, я теж буду мати донечку з довгим жовтим волоссям, схожим на кульбабку. 

Я б хотіла теж бути такою милою та красивою. Люблю, коли ти фарбуєш брівки. Колись, я теж так фарбуватиму свої. Хочу бути схожою на тебе.

А ти знаєш, чому ми з татом даруємо тобі червоні троянди? Ці сюрпризи не просто так, бо ти мені дуже схожа на цю прекрасну квітку.
Коли я хворію, ти мене лікуєш. І тому, коли я виросту, я теж хочу лікувати дітей. Буду дитячим лікарем.

Коли ти сумна, то я починаю або танцювати, або гратися з тобою, щоб розвеселити, щоб ти посміхалась.

Мамо, коли мене спитали, чи хочу я швидше вирости, то я відповіла «ні». Бо я хочу довше залишатись твоєю маленькою донечкою. Люблю тебе сильно-сильно».
Через те, що авторка цих зворушливих слів Вікторія ще поки вчиться писати, її лист до мами Олі допомогла записати Каріна Галба.



Повернутись