Навколо Ладижина стало більше плазунів, з’явилися бобри… Поважати треба всіх

Сотні репостів та бурхливих коментарів набрав у соціальній мережі Facebook відеоролик в якому ладижинець показав кубла плазунів, які знайшов біля води в околицях міста. Л’Новини поспілкувалися з автором резонансної публікації Сергієм Квашуком. В інтерв’ю виданню він розповів, що колись мріяв бути біологом, проте не склалося. І, хоч професійна стежина повела в інший бік, любов до всього живого з роками лише розширює свої межі у його серці, адже він вивчає природу не по книжках, а через безпосереднє спілкування з нею. 

– Сергію, плазуни на відео, яких ви зняли, схожі на шахових (водяних) вужів. Та навіть знаючи, що то не гадюки, видовисько малоприємне. Їх так багато!
– Це ще не багато. Якось натрапив на місце розміром з велике колесо, і вони там сплетені, наче весільний коровай.

– То ви, мабуть, якраз і потрапили на так зване зміїне весілля. Де ви їх найчастіше зустрічаєте? Чим займаєтеся, що такі картини потрапляють у ваше поле зору?
– Я рибовод. Допомагаю синові у розведенні риби. Саме зараз – найнапруженіший період року. Робимо рибі гіпофізарні ін’єкції. 

– І спостерігаєте за навколишнім світом. Вам не здається, що останнім часом плазунів у нас стало більше?
– Їх дійсно стало більше. Але ж в основному у нас зустрічаються вужі, веретільниця – безнога ящірка і мідянка – її отрути вистачає хіба на комаху чи жабу, якими вона живиться.  Якщо й гадюка: побачили – обійдіть. Не створиш їй загрози – не вкусить. Сама втече скоріше. 

– Змінюється клімат, стає іншим тваринний світ. Кажуть, що вже й бобри до нас добралися?
– Так, одного витягнув з технічної криниці, куди він упав. Тепер живе по сусідству, підгодовуємо, сподіваємося, розведуться.  У Степашках до рибаків вилазять, хліба просять. Розведуться, якщо мисливці не завадять.
– Ви не мисливець?
– Був. Але в якийсь момент трапився перелом і все. Шкода мені їх. Он косуля була заплуталася у рибацькій сітці. Підібралися човном, встигли виплутати. Перевезли з сином на другий берег, звідки вона припливла. Випустили на волю.
– А ще когось доводилося рятувати?
– Черепах. Європейська болотна черепаха – вона у нас водиться, вилазить на берег, робить кладку, маскує її і залишає. Інкубаційний період – 80-125 днів. За літо черепаха двічі відкладає від 18 до 24 яєць. Вони розміром, як голубині, тільки білого кольору. Якщо літо прохолодне, черепашки вилупитися не встигають, вилазять вже на наступний рік. А ще у нас є семеро собак, вони знаходять яйця і вигрібають. Минулої осені три яєчка забрав додому. Поклав на вікно, збризкував, щоб було їм і тепло і волого. Дружина не вірила, що з того щось вийде, а вони однієї ночі взяли та й вилупилися. Малесенькі, як 25 копійок. Швидко почали їсти – пінцетом їх годував. Двох потім віддав товаришеві у Гайсин в зоомагазин, а одну собі залишив.
– Ім’я, мабуть, дали? 
– Так, Гена. Їсть філейку з курки, йому вистачає нігтя мізинця, яловичину… Біжить до мене завжди, черепашки дуже швидко звикають до людей. Потепліє більше вода, випущу на волю.

– Ви – відомий у місті рибалка.  Яким є особистий рекорд?
– Сом, вагою 56 кг і довжиною 2, 4 метри. 
– Висота кімнат наших квартир. Дивовижно! 
– Мене дід з трьох років з собою на річку брав. Все життя займаюся підводним полюванням. Без акваланга, щоб бути з рибою на рівних – вважаю це достойні та чесні умови полювання.  Взагалі ж, до всього живого потрібно ставитися шанобливо, старатися не порушувати чужий ритм і спосіб життя.