В Ладижині відновив роботу гурток робототехніки: на заняття запрошують учнів молодшої школи
В Україні все більше стає непотрібних професій, адже ринок праці динамічно трансформується, адаптуючись до нових умов. Компанії все частіше залучають у робочі процеси роботів та штучний інтелект, бо це ідеальний варіант, аби не збанкрутувати в умовах пандемії. Попри це значна частина випускників продовжує обирати професію за інерцією, бо або потрібно просто здобути освіту, або у цій сфері працює хтось із рідних, чи прохідний бал найнижчий серед усіх закладів вищої освіти.
Щоб допомогти ладижинським дітям не схибити з вибором майбутньої професії, і паралельно з цим дати їм базовий рівень знань, необхідний аби самостійно користуватися роботизованою технікою та створювати для неї елементарні програми, у місті три роки тому почали діяти два гуртки робототехніки, котрі працювали з готовими навчальними наборами для конструювання та програмування LEGO® BOOST.
Перший гурток за цією програмою для молодших школярів з’явився у Ладижинській ЗОШ №2. Такий самий проєкт намагалися реалізувати й у четвертій міській школі, але закладу забракло коштів для реалізації цього задуму, а гранти також здобути не вдалося. Тоді троє вчителів школи №4 власним коштом придбали необхідне обладнання і таки відкрили гурток робототехніки у цій школі. І вже за перший рік занять інвестиції в дітей себе виправдали.
«Інформатизація, програмування та робототехніка – це вже невіддільна частина нашого життя. Що ж я дітям розповідаю на шкільних уроках про програмування буквально на пальцях як потрібно діяти, щоб дати команду праворуч чи ліворуч. А під час занять гуртка кипить справжня робота. І, якщо дитина неправильно напише програму, то робот поїде, наприклад, не ліворуч, а прямо. І дитина одразу зрозуміє, що припустилася помилки та починає шукати, як її виправити. До того ж учні молодших класів, котрі ще не вчать кути, і не знають, що коло – це 360 градусів, за кілька занять розуміють, що таке 90 чи 180 градусів. Те саме з відстанями – вони вчаться вказувати роботу правильні дистанції», – розповів Л’Новинам Сергій Данильчук, вчитель фізики та інформатики Ладижинської ЗОШ №4.
Впродовж двох років гурткової роботи молодші школярі досконало опанували програму для свого віку. Наступним кроком для них мала б стати програма зі складання та керування роботом новішого покоління. Проте пандемія на півтора року зупинила будь-який прогрес у цьому напрямку: гурткова робота практично спинилася. Про це Л’Новинам розповів вчитель математики Ладижинської ЗОШ № 4 Василь Бобрик.
«Ми зараз фактично наново набираємо молодших школярів, і не втрачаємо надію виграти грант на придбання подібних наборів для школи. Але питання у коштах. Для старшої школи LEGO пропонує досить цікаві роботи з великою кількістю датчиків, котрі аналізують відстані, температуру і через блютуз можуть передавати цю інформацію на телефон своєму власнику, або, наприклад зв’язатися з гуглом, нагадати власнику про його плани на добу чи розклад. Їх вартість починається від 30 тис. грн, плюс планшети, деталі, акумулятори… Раніше ми вважали, що LEGO® Education, яке по всій Україні на слуху, і STEM-освіта щось змінять, і діти зможуть навчатися робототехніки та програмуванню безпосередньо у школах. Але віз і досі там. Все залежить від фінансування на місцевому рівні. В нас в основному гроші йдуть на закупівлю парт, стільців, заміну вікон. Тому є вибір: зробити теплий клас, чи придбати робота? Звісно перший варіант у пріоритеті», – зазначив Василь Бобрик.
Цікаво, що майже половину (40%) відвідувачів гуртка з робототехніки становлять дівчата. Вони, зі слів викладачів, більш виважені в роботі з цією технікою, адже не дають волю гніву. А от хлопці частенько жбурляють «неслухняних» роботів об стіну. Після чого доводиться купувати деякі деталі. Але і для тих і для інших це настільки цікаво, що майже 90% з них закінчують цей курс повністю. Робота відбувається у парах, і це настільки захоплює, що іноді учні навіть реалізують найнеочікуваніші проєкти.
«Був у нас один учень – Дмитро Натальчук, котрий зі своїм напарником запрограмував дії робота на майже 4 хвилини. Він рухався та відповідав. Це настільки було цікаво спостерігати, адже до цього робот у нас працював за програмою 1-2 хвилини. І коли ти бачиш такий блиск в очах, починаєш шукати ще якусь модель для дітей. І батли в нас були, і перегони, але одним з найкрутіших варіантів стала «катапульта»: дитина сідала у крісло, а снаряд (цукерка) їхав по конвеєрній лінії на позицію і відбувався «постріл», від якого цукерка летіла за параболою. Хтось ловив «снаряд» в одноразовий стаканчик, хтось у відерце, а були й такі, які відкривали рота і ловили ці «снаряди». Точність потрапляння цукерки залежала від того, як запрограмували робота. Це було заняття для дітей другого року навчання. І ті, хто з певних причин пропустили його, постійно питали, коли вже знову буде робота з «катапультою»?», – розповів викладач гуртка Василь Бобрик.
Наразі гурток з робототехніки в Ладижині почав діяти на другому поверсі магазину «Наш Край» (колишній Французький). Запис триває лише для учнів 1-4 класів, 5-ті класи можуть займатися за програмою другого року навчання. Викладачі курсу з оптимізмом дивляться у майбутнє та сподіваються, що наступного року охоплять робототехнікою ще й учнів середньої ланки, а згодом дійдуть і до старшої школи. Головне, щоб карантин не завадив.
Щоб допомогти ладижинським дітям не схибити з вибором майбутньої професії, і паралельно з цим дати їм базовий рівень знань, необхідний аби самостійно користуватися роботизованою технікою та створювати для неї елементарні програми, у місті три роки тому почали діяти два гуртки робототехніки, котрі працювали з готовими навчальними наборами для конструювання та програмування LEGO® BOOST.
Перший гурток за цією програмою для молодших школярів з’явився у Ладижинській ЗОШ №2. Такий самий проєкт намагалися реалізувати й у четвертій міській школі, але закладу забракло коштів для реалізації цього задуму, а гранти також здобути не вдалося. Тоді троє вчителів школи №4 власним коштом придбали необхідне обладнання і таки відкрили гурток робототехніки у цій школі. І вже за перший рік занять інвестиції в дітей себе виправдали.
«Інформатизація, програмування та робототехніка – це вже невіддільна частина нашого життя. Що ж я дітям розповідаю на шкільних уроках про програмування буквально на пальцях як потрібно діяти, щоб дати команду праворуч чи ліворуч. А під час занять гуртка кипить справжня робота. І, якщо дитина неправильно напише програму, то робот поїде, наприклад, не ліворуч, а прямо. І дитина одразу зрозуміє, що припустилася помилки та починає шукати, як її виправити. До того ж учні молодших класів, котрі ще не вчать кути, і не знають, що коло – це 360 градусів, за кілька занять розуміють, що таке 90 чи 180 градусів. Те саме з відстанями – вони вчаться вказувати роботу правильні дистанції», – розповів Л’Новинам Сергій Данильчук, вчитель фізики та інформатики Ладижинської ЗОШ №4.
Впродовж двох років гурткової роботи молодші школярі досконало опанували програму для свого віку. Наступним кроком для них мала б стати програма зі складання та керування роботом новішого покоління. Проте пандемія на півтора року зупинила будь-який прогрес у цьому напрямку: гурткова робота практично спинилася. Про це Л’Новинам розповів вчитель математики Ладижинської ЗОШ № 4 Василь Бобрик.
«Ми зараз фактично наново набираємо молодших школярів, і не втрачаємо надію виграти грант на придбання подібних наборів для школи. Але питання у коштах. Для старшої школи LEGO пропонує досить цікаві роботи з великою кількістю датчиків, котрі аналізують відстані, температуру і через блютуз можуть передавати цю інформацію на телефон своєму власнику, або, наприклад зв’язатися з гуглом, нагадати власнику про його плани на добу чи розклад. Їх вартість починається від 30 тис. грн, плюс планшети, деталі, акумулятори… Раніше ми вважали, що LEGO® Education, яке по всій Україні на слуху, і STEM-освіта щось змінять, і діти зможуть навчатися робототехніки та програмуванню безпосередньо у школах. Але віз і досі там. Все залежить від фінансування на місцевому рівні. В нас в основному гроші йдуть на закупівлю парт, стільців, заміну вікон. Тому є вибір: зробити теплий клас, чи придбати робота? Звісно перший варіант у пріоритеті», – зазначив Василь Бобрик.Цікаво, що майже половину (40%) відвідувачів гуртка з робототехніки становлять дівчата. Вони, зі слів викладачів, більш виважені в роботі з цією технікою, адже не дають волю гніву. А от хлопці частенько жбурляють «неслухняних» роботів об стіну. Після чого доводиться купувати деякі деталі. Але і для тих і для інших це настільки цікаво, що майже 90% з них закінчують цей курс повністю. Робота відбувається у парах, і це настільки захоплює, що іноді учні навіть реалізують найнеочікуваніші проєкти.
«Був у нас один учень – Дмитро Натальчук, котрий зі своїм напарником запрограмував дії робота на майже 4 хвилини. Він рухався та відповідав. Це настільки було цікаво спостерігати, адже до цього робот у нас працював за програмою 1-2 хвилини. І коли ти бачиш такий блиск в очах, починаєш шукати ще якусь модель для дітей. І батли в нас були, і перегони, але одним з найкрутіших варіантів стала «катапульта»: дитина сідала у крісло, а снаряд (цукерка) їхав по конвеєрній лінії на позицію і відбувався «постріл», від якого цукерка летіла за параболою. Хтось ловив «снаряд» в одноразовий стаканчик, хтось у відерце, а були й такі, які відкривали рота і ловили ці «снаряди». Точність потрапляння цукерки залежала від того, як запрограмували робота. Це було заняття для дітей другого року навчання. І ті, хто з певних причин пропустили його, постійно питали, коли вже знову буде робота з «катапультою»?», – розповів викладач гуртка Василь Бобрик.
Наразі гурток з робототехніки в Ладижині почав діяти на другому поверсі магазину «Наш Край» (колишній Французький). Запис триває лише для учнів 1-4 класів, 5-ті класи можуть займатися за програмою другого року навчання. Викладачі курсу з оптимізмом дивляться у майбутнє та сподіваються, що наступного року охоплять робототехнікою ще й учнів середньої ланки, а згодом дійдуть і до старшої школи. Головне, щоб карантин не завадив.
Повернутись