«Діамантова рука» по-ладижинськи, або як після травми не потрапити у халепу
Історія, як у відомій комедії Леоніда Гайдая, але з точністю до навпаки, вже пів року відбувається довкола звичайної побутової травми. Але на відміну від головного героя «Діамантової руки», Ладижанці пані Наталії довелося самій чимало вкластися у свою руку, аби її не втратити. То ж рука для неї стала дійсно діамантовою. Про свій сумний досвід ладижанка розповіла з Л’Новинам (на прохання постраждалої її прізвище редакція не публікує, також з етичних міркувань не вказані й прізвища лікарів).
Історія пані Наталії почалася 4 липня 2021 року. Саме тоді вона отримала побутову травму лівої руки та звернулася по допомогу до травматолога Ладижинської комунальної лікарні. Це і стало для ладижанки точкою відліку та поділило життя на «до» і «після».
Після накладення гіпсу місяць пані Наталія страждала від нестепного болю та сильного набряку. Зі скаргами на погіршення стану жінка по кілька разів на тиждень зверталася до травматолога, а у відповідь чула, що на знімку все добре. За призначенням лікаря, аби позбутися болю, пані Наталя місяць приймала знеболювальне і стільки ж часу пила сечогінне, аби зменшити набряк. Але біль не вщухав, а рука набрякала ще більше.
Коли на початку серпня жінка прийшла на черговий прийом до травматолога, з’ясувалося, що її лікар вже звільнився, то ж огляд мав вести інший ескулап. Зі слів пані Наталії, цей лікар навіть не подивися на руку, виписав якісь космічно-дорогі препарати, продовжив курс сечогінного і сказав більше не приходити. За три дні по тому в постраждалої підвищилася температура через запальний процес у руці, тому вона знову прийшла на прийом, але цей самий лікар сказав жінці, що нічого дивитися не буде і вигнав жінку з кабінету.
Пані Наталії довелося терміново звертатися по медичну допомогу до травматолога із Тростянецької лікарні.
«Мені нічого не залишалося, як їхати до Тростянця на прийом до травматолога. У Тростянці лікар жахнувся і сказав, що такого він ще не бачив. По-перше, при такій травмі гіпс має бути накладений до плеча, а не до ліктя, як мені зробили в Ладижині. По-друге, коли я зробила в тростянецькій лікарні знімок, лікар одразу визначив, що в мене крім перелому є ще й вивих. Тобто уявіть собі, я місяць ходила з вивихом під гіпсом, бо наш лікар його просто не помітив. Оцей округлий виступ, котрий в нас з тильного боку руки над зап’ястком в мене був не збоку, а по середині. Як це можна було не помітити?», – розповіла пані Наталія.
Ладижанка впродовж чотирьох тижнів їздила до Тростянця, де їй намагалися відновити руку. Сказали, що потрібна операція – ламати неправильно зрощені кістки та складати їх наново. Але спочатку довелося відновлювати сухожилля, бо після запланованої операції, жінці б знову одягнули гіпс на півтора місяця, і відновити руку було б не можливо. За місяць реабілітаційних заходів тростянецький травматолог від операції відмовився, бо результату не було і він побоявся, що кістка на місце вже не стане. Жінці довелося шукати іншого лікаря.
«Приїхала я додому в розпачі, адже розуміла, що можу втратити руку. Але одна знайома мені сказала, що в Ладижині з’явився якийсь новий травматолог. Мовляв, хороший лікар – йому навіть службове житло дали. Я звісно зраділа і записалася до нього на прийом. Це було вже на початку вересня. І знаєте, що він мені призначив? Прати носочки. Але ж в мене рука була в інший бік вивернута, як я можу нею прати носочки? Я помитися не могла нормально – літо, спека на дворі, а я голову вимити не могла. Я їсти не могла приготувати, ногами чистила картоплю. Я схудла на 9 кілограмів. А він мені каже 2 місяці прати носочки», – поділилася пані Наталя.
Після чергової невдалої спроби врятувати руку жінка поїхала до Вінницької обласної лікарні ім. Пирогова. Вінницькі професори були одностайні – потрібна термінова госпіталізація, інакше жінка може залишитеся без руки. Та процес ускладнився через тривалу дію сечогінного, яке вимило з кісток кальцій.
«Мені потрібно було все ламати й складати наново. Але лікарі не могли цього зробити одразу, адже завдяки тривалому курсу сечогінних препаратів, котрі мені сумлінно призначали ладижинські лікарі, в мене почався остеопороз, тобто кістки стали крихкі, був ризик, що при спробі їх зламати, вони повністю розсиплються. Тому вінницькі лікарі мені призначили дорогий місячний курс кальцію, аби відновити кісткову тканину. Зрештою, 1 грудня 2021 року у Пироговці мені таки зробили операцію. Аби наново зібрати руку у мене зі стегна вирізали шматок кістки, та ще й титанову пластину на 12 шурупах вставили», – поділилася наболілим пані Наталія.
Серед іншого в розмові пані Наталя зазначила, що кілька разів намагалася потрапити на прийом до міського голови, аби розповісти йому про «якість» надання медичної допомоги у комунальній лікарні. Також кілька разів ладижанка зверталася до керівництва медичного закладу. Але жінка переконана, що і влада міста, і адміністрація комунальної лікарні просто закривають очі на непрофесійні дії окремих лікарів.
Аби домогтися справедливості пані Наталія хотіла звернутися до адвоката, але у безкоштовних послугах їй відмовили, бо у її медичних виписках значиться, що вона ніби то ще у липні 21 року відмовилася від операції, яку їй запропонували у місцевій лікарні. При цьому жінка стверджує, що операцію їй ніхто не пропонував.
«Я впевнена, що місцева влада зобов’язана якимось чином контролювати роботу цього комунального закладу, переконатись у професійності деяких спеціалістів. Але ж реакції влади немає ніякої. Тому я хочу звернутися з цією історією до МОЗ та НСЗУ – тих структур, які нараховують їх зарплати та все інше. Також я хотіла звернутися до суду, але через запис у моїй історії, що я ніби-то відмовилася від операції, мені відмовили у послугах безкоштовного адвоката. А платного я собі дозволити не можу, бо у мене наразі 24 тис. кредиту. Я просто не потягну судовий збір», – пояснила пані Наталія.
Наразі ладижанка проходить тримісячний курс реабілітації, і тільки після цього стане зрозуміло, чи зможе вона відновити свою руку. Про вихід на роботу навіть не йдеться. Де брати гроші, аби погасити величезні борги, жінка навіть не уявляє.
Історія пані Наталії почалася 4 липня 2021 року. Саме тоді вона отримала побутову травму лівої руки та звернулася по допомогу до травматолога Ладижинської комунальної лікарні. Це і стало для ладижанки точкою відліку та поділило життя на «до» і «після».
Після накладення гіпсу місяць пані Наталія страждала від нестепного болю та сильного набряку. Зі скаргами на погіршення стану жінка по кілька разів на тиждень зверталася до травматолога, а у відповідь чула, що на знімку все добре. За призначенням лікаря, аби позбутися болю, пані Наталя місяць приймала знеболювальне і стільки ж часу пила сечогінне, аби зменшити набряк. Але біль не вщухав, а рука набрякала ще більше.
Коли на початку серпня жінка прийшла на черговий прийом до травматолога, з’ясувалося, що її лікар вже звільнився, то ж огляд мав вести інший ескулап. Зі слів пані Наталії, цей лікар навіть не подивися на руку, виписав якісь космічно-дорогі препарати, продовжив курс сечогінного і сказав більше не приходити. За три дні по тому в постраждалої підвищилася температура через запальний процес у руці, тому вона знову прийшла на прийом, але цей самий лікар сказав жінці, що нічого дивитися не буде і вигнав жінку з кабінету.
Пані Наталії довелося терміново звертатися по медичну допомогу до травматолога із Тростянецької лікарні.
«Мені нічого не залишалося, як їхати до Тростянця на прийом до травматолога. У Тростянці лікар жахнувся і сказав, що такого він ще не бачив. По-перше, при такій травмі гіпс має бути накладений до плеча, а не до ліктя, як мені зробили в Ладижині. По-друге, коли я зробила в тростянецькій лікарні знімок, лікар одразу визначив, що в мене крім перелому є ще й вивих. Тобто уявіть собі, я місяць ходила з вивихом під гіпсом, бо наш лікар його просто не помітив. Оцей округлий виступ, котрий в нас з тильного боку руки над зап’ястком в мене був не збоку, а по середині. Як це можна було не помітити?», – розповіла пані Наталія.
Ладижанка впродовж чотирьох тижнів їздила до Тростянця, де їй намагалися відновити руку. Сказали, що потрібна операція – ламати неправильно зрощені кістки та складати їх наново. Але спочатку довелося відновлювати сухожилля, бо після запланованої операції, жінці б знову одягнули гіпс на півтора місяця, і відновити руку було б не можливо. За місяць реабілітаційних заходів тростянецький травматолог від операції відмовився, бо результату не було і він побоявся, що кістка на місце вже не стане. Жінці довелося шукати іншого лікаря.
«Приїхала я додому в розпачі, адже розуміла, що можу втратити руку. Але одна знайома мені сказала, що в Ладижині з’явився якийсь новий травматолог. Мовляв, хороший лікар – йому навіть службове житло дали. Я звісно зраділа і записалася до нього на прийом. Це було вже на початку вересня. І знаєте, що він мені призначив? Прати носочки. Але ж в мене рука була в інший бік вивернута, як я можу нею прати носочки? Я помитися не могла нормально – літо, спека на дворі, а я голову вимити не могла. Я їсти не могла приготувати, ногами чистила картоплю. Я схудла на 9 кілограмів. А він мені каже 2 місяці прати носочки», – поділилася пані Наталя.
Після чергової невдалої спроби врятувати руку жінка поїхала до Вінницької обласної лікарні ім. Пирогова. Вінницькі професори були одностайні – потрібна термінова госпіталізація, інакше жінка може залишитеся без руки. Та процес ускладнився через тривалу дію сечогінного, яке вимило з кісток кальцій.
«Мені потрібно було все ламати й складати наново. Але лікарі не могли цього зробити одразу, адже завдяки тривалому курсу сечогінних препаратів, котрі мені сумлінно призначали ладижинські лікарі, в мене почався остеопороз, тобто кістки стали крихкі, був ризик, що при спробі їх зламати, вони повністю розсиплються. Тому вінницькі лікарі мені призначили дорогий місячний курс кальцію, аби відновити кісткову тканину. Зрештою, 1 грудня 2021 року у Пироговці мені таки зробили операцію. Аби наново зібрати руку у мене зі стегна вирізали шматок кістки, та ще й титанову пластину на 12 шурупах вставили», – поділилася наболілим пані Наталія.
Серед іншого в розмові пані Наталя зазначила, що кілька разів намагалася потрапити на прийом до міського голови, аби розповісти йому про «якість» надання медичної допомоги у комунальній лікарні. Також кілька разів ладижанка зверталася до керівництва медичного закладу. Але жінка переконана, що і влада міста, і адміністрація комунальної лікарні просто закривають очі на непрофесійні дії окремих лікарів.
Аби домогтися справедливості пані Наталія хотіла звернутися до адвоката, але у безкоштовних послугах їй відмовили, бо у її медичних виписках значиться, що вона ніби то ще у липні 21 року відмовилася від операції, яку їй запропонували у місцевій лікарні. При цьому жінка стверджує, що операцію їй ніхто не пропонував.
«Я впевнена, що місцева влада зобов’язана якимось чином контролювати роботу цього комунального закладу, переконатись у професійності деяких спеціалістів. Але ж реакції влади немає ніякої. Тому я хочу звернутися з цією історією до МОЗ та НСЗУ – тих структур, які нараховують їх зарплати та все інше. Також я хотіла звернутися до суду, але через запис у моїй історії, що я ніби-то відмовилася від операції, мені відмовили у послугах безкоштовного адвоката. А платного я собі дозволити не можу, бо у мене наразі 24 тис. кредиту. Я просто не потягну судовий збір», – пояснила пані Наталія.
Наразі ладижанка проходить тримісячний курс реабілітації, і тільки після цього стане зрозуміло, чи зможе вона відновити свою руку. Про вихід на роботу навіть не йдеться. Де брати гроші, аби погасити величезні борги, жінка навіть не уявляє.
Повернутись