L`News > ІНТЕРВ’Ю / ЛАДИЖИН / Спорт > Ладижинець подолав 520 кілометрів на ровері, щоб взяти участь в 400-кілометровому веломарафоні у Львові

Ладижинець подолав 520 кілометрів на ровері, щоб взяти участь в 400-кілометровому веломарафоні у Львові

Як перемогти себе, або як два лонгріди ладижинського велосипедиста спровокували третій – журналістський. 

 

Ладижинець Віктор Ровінський переконаний: хочеш щось змінити, змінюйся сам. Учасник багатьох соло-марафонів та бреветів* "накатав" на ровері не одну тисячу кілометрів по Україні. Цього року він планує розширити географію вело-подорожей.

Для довідки: Бревет - велозаїзд на довгу дистанцію який має тимчасові ліміти і контролюється контрольними точками.


Показово, що появі цього тексту передували кілька лонгрідів, опублікованих Віктором на власній сторінці у ФБ. Посилання на них мені скинув один добрий знайомий, (за що йому безмежно вдячна). Так почалося наше з Віктором особисте знайомство. Тому що, як годиться, в маленькому містечку всі один одного знають. Але це "знають" настільки поверхневе, що в кращому випадку зводиться до чергового обігу запитаннями типу "як справи" і стандатрною відмовкою на кшталт "дякую, все добре". Зустрілися ми в місцевому кафе "Фредерік", де і відбулося наше перше, та сподіваюся, не останнє інтерв'ю. Все, про що дізналася за 2 години нашого насиченого спілкування намагалася викласти нижче.



Отже. Пройшовши класичний шлях провінційного розвитку, юнак з Ладижина здобув вищу освіту в галузі теплоенергетики і отримав омріяну на той час роботу на Ладижинській ТЕС. (2009 рік. Тоді ще робота на ТЕС вважалася дуже престижною). Далі події почали розгортатися за класичним містечковим сценарієм: робота-дім-холодильник-город. Робота, – бо вже дорослий і мусиш себе утримувати сам. Город, – бо потрібно допомагати батькам. І все це за замкненим циклом.


Навіть раптові корективи в житті Віктора відбувалися за затертою народною приказкою: "не було би щастя, та нещастя допомогло". Обертаючись в цілком прогнозованому колі життя, 29-річний Віктор раптово занедужав.


Практично весь теплий період 2015 року він провів у лікарнях. На одному з лікарняних ліжок майбутній марафоніст пристойно оволодів технікою "Орігамі" (що і продемонстрував при нашій зустрічі, подарувавши мені власноруч зроблену квітку. Це додало романтики і вкрай вибило мене з теми запланованої бесіди). А ще Віктор зрозумів, що життя дуже швидкоплинне, і щоб чогось в ньому досягти, варто прикласти певні зусилля.
Першою перемогою над собою Віктор вказав дотримання суворої дієти. Другою став активний спосіб життя, на який його надихнула випадкова тестова поїздка на велосипеді товариша.


"Саме того дня я вирішив, що куплю собі велосипед. І відтоді щодня накатував по 20 кіломерів. Але хотілось чогось більшого, – розповідає Віктор. – Перша моя тривала вело-подорож відбулась у 2016-му. Ми з товаришем вирушили на роверах до Коблева. Було важко, та ця поїздка багато чому навчила. Та найголовніше, я забув про свою хворобу. Тому оступово зростав інтерес до вело-заїздів".

Впродовж 17-18 років десь планово, а десь випадково, Віктор один за одним долав бревети: "Київська трьохсотка", "Закрутка по-вінницьки", "Шевченківський край", BRM-200 "Пиріжковий", «Київська тисяча» та ін.


Але найбільше вражень про BRM-400 "Світанок на перевалі" Віктор описав на своїй фейсбук-сторінці. Особливий він вже тому, що впереддень заїзду Віктор був вимушений подолати ще один марафон з Ладижина до Львова (а це 520 км), бо дістатись більш зручним способом завадили суворі реалії життя – не було квитків на поїзд.


«10 днів, всього лиш 10 днів, до старту найвидатнішого марафону України "Світанок на перевалі". Більшість райдерів уже по кілька тисяч накатали на своїх роверах, а я навіть сезон не розпочав, якихось кілька сотень кілометрів... Заходжу на LBC реєструсь на марафон, мій номер 87. Хоча зареєстрованих уже більше 100. Трансфер не беру тому, що не знаю як добиратимусь. Заходжу на сайт УЗ, квитків - "дідька лисого", а що я хотів, літо, море, відпустки, усі на відпочинку. "Тоді машина... " Так я собі думаю. - Ні! Машину не дам, мені самому потрібна! Говорить мені батько... Напевно не цього року, тим більше фізично не готовий, буде Львівський бревет 400 км.

...А може ровером? Скільки там від Ладижина до Львова?))) Підколов мене товариш Володимир Тягун», – це лише короткий уривок авторського тексту. Решту можете переглянути за посиланням нижче. 

І він таки поїхав.


Трохи відпочивши перед 400-кілометровим марафоном у свого львівського товариша, Віктор Ровінський рішуче дістався старту "Світанку на перевалі".


"Найперший затяжний підйом показав мені, що я був занадто впевнений в своїх силах. Ноги були "забиті" після позавчорашньої вело-подорожі з Ладижина до Львова. Але поки не хапали судоми, мусив їхати, щоб не стати "матрацом" (тим, хто частину заїзду долає пішки). Потім приєднався до групи, від якої не хотів відстати, бо самому долати такий марафон доволі складно. Ось так, неочікувано для себе, за 23 години ми подолали 400 км", – розповідає Віктор.

Більш яскравий опис цього подвійного марафону можна знайти на фб-сторінці автора. Ось лиш маленька цитата з тексту про сам заїзд: 

«До першого перевалу кілометрів 40, на цьому відрізку з періодичністю в 1 км на узбіччі, хто латає (камери), хто міняє (колеса), хто помпує. Сукупність дощу, темряви, шоссерів та частоти ямок на метр квадратний дають неприємний ефект. І це ще не все... Де б ви могли побачити, таке гарне явище: стрімка річечка, яка вийшла з своїх берегів і прямує поперек проїжджої чатини з різними перешкодами у вигляді гілля, піску, щебню та каміня з розміром в кулак а то і більше. І таке явище зустрічалось неодноразово. Але їдемо...».


Сьогодні Віктор з нетерпінням чекає старту нових бреветів і готується до головного цьогорічного випробування, про яке обов'язково напишу трохи згодом.


Загалом Віктор Ровінський переконаний: щоб отримати радість від життя, варто вирватися зі звичного кола і почати думати про своє здоров'я і про те, що дійсно приносить радість. На запитання, чи не планує він йти в політику, щоб долучитися до реформ в країні, Віктор спокійно відповів: "Хочеш щось змінити, почни з себе".


PS: обов'язково слідкуватимемо за успіхами Ладижинця на вітчизняних та міжнародних марафонах. Успіху тобі, Вікторе.





Повернутись