– Світова практика підказує, що абсолютна більшість країн, які досягли зовсім інших результатів у боротьбі з корупцією, пішли зовсім іншим шляхом, ніж іде Україна. Ми на світових антикорупційних рейтингах коливаємося на 130-126 місцях (Трансперенсі Інтернешнл). А є Фінляндія, Данія, Швеція та інші, де рівень корупції мінімальний.
Щоб зрозуміти, як боротися з корупцією, потрібно зрозуміти саму суть цього явища, бо без цього розуміння ми не зможемо залучити ті механізми, які будуть ефективними у боротьбі з корупцією.
В появі корупції винна одна інстанція – держава, тому що держава породила специфічний клас – чиновника, і наділила його певною дискреційною владою. Дискреційна влада (делегована), це влада, в якій чиновник може діяти в межах закону на власний розсуд. І ось цей «власний розсуд» якраз і є тією вразливою п’ятою, без якої держава не може діяти. Тобто держава створила хороші умови, аби чиновник міг скористатися своєю посадою для особистого збагачення. І повністю корупція зникне, лише тоді, коли зникне держава. Про це сказав лауреат Нобелівської премії 1993 року Гері Стенлі Беккер (чиказька школа економіки). Він отримав цю нагороду за те, що запропонував основні шляхи подолання корупції. І в світі багато країн, які практично викорінили її.
Професор Каліфорнійської школи економіки США Роберт Клітгаард у свій час вивів формулу корупції. Ця формула показує всі сегменти, з чого вона складається і вказує, на що потрібно впливати, аби зменшити корупцію в державі:
К=М+С-В,
де К – корупція, М – монополія (створює можливості для корупції) – приклад з яблуками, коли ти прийшов на базар, а там бабусі продають яблука – в одної жовті, в другої червоні, зелені, рябі. Всі різні за кольором, розміром і смаком. Відповідно, і ціна різна – в когось 5, в когось 8, в когось 10 грн. От ти купив собі яблук, приніс додому, за тиждень яблука з’їли, і ти знову ідеш на ринок, щоб їх купити. Приходиш туди, а там стоять ті ж самі бабусі, тільки ціни в них у всіх вже по 10 грн. І ти питаєш: чому яблука різні, а ціна одна? А бабуся тобі і каже, що це товар не її, а вона стоїть на реалізації. От їй дали 100 кг яблук по 10 грн, і вона має віддати 1 тис. грн за них власнику.
Тому ключовим і першим в Україні має бути антимонопольний комітет. А в нас боротьба за крісло керівника АМКУ – головою АМКУ був представник олігархату – друг, подруга. Це картельні змови. Держава повинна турбуватися про те, щоб було конкурентоздатне середовище. Щоб не давати можливості одній монопольній структурі заволодіти якимось сегментом економіки, якоюсь сферою. Завжди треба створювати вільний відкритий ринок. Ми пішли в ринок, а ринку в нас немає. В нас є монополія. Торгуйся не торгуйся, вона дешевше не дасть.
С – свавілля чиновників. Я вже казав, що дискреційна влада – це влада, яку держава делегує чиновнику повноваження. А чиновник має діяти чітко в межах закону. І ось шведська модель боротьби з корупцією була побудована на тому, що кожному чиновнику чітко встановили, як він повинен діяти. Там жоден чиновник не може відмовити вам у вашому проханні, якщо не пошлеться на пункт закону чи підзаконного акту. Він не може сам від себе цього зробити. І от шведи, коли створили державний апарат, вони зробили ось що. Наприклад, середня зарплата там 3 тис. євро. Вони дали 12-кратний коефіцієнт щодо середньої зарплати по державі для держслужбовця. Це величезні гроші. Престиж держслужби підняли дуже високо. Але кожному з них була дана така чітка інструкція, що він міг діяти тільки в її межах – хоч брат, хоч сват до тебе звернувся. Він нічого не міг змінити. Таким чином сформувався клас чиновників, які поважали закон, мали гарантії від держави і не допускали зловживань. Тут працював парламент, який виписував закони таким чином, що чітко регламентував кожен крок чиновника. І коли антимонопольний комітет діє, коли чітко працює законодавча гілка влади, закони, інструкції, він не має можливостей для зловживань.
В – відповідальність чиновника. Що вища відповідальність чиновника, то менша корупція у владі. За порушення має бути і покарання.
Повернемося до лауреата Нобелівської премії Гері Стенлі Беккера. З огляду на цю формулу він запропонував зробити так, щоб злочинна корупційна діяльність була невигідною для самого корупціонера. Наприклад, теорія Беккера була реалізована при реформі поліції в Грузії. Ви ж знаєте, що грузини брали участь і у реформі нашої поліції. Купили їм автомобілі, одягнули в гарні картузи і все, ось вам нова поліція. Але в Грузії все було не так. Там теж в поліції була страшенна корупція. Стояла міліція на дорозі з тою рябою палкою, зупиняли машину, і не було важливо, чи ти щось порушував, чи ні. Мусиш заплатити. Міліціонер теж хоче жити.
Звісно, під час реформи всіх звільнили, частину набрали, частину оновили. Поставили їх в чіткі рамки закону. На той момент середня зарплата в Грузії була 14 ларі (це десь 8 доларів). А рядовому, якого взяли у нову поліцію, дали стартову зарплату 400 доларів. Але висока заробітна плата ще не може бути гарантом того, що буде сформоване неприйняття корупційних дій у самого отримувача високої заробітної плати. Тоді дали соціальний пакет для поліцейського та для членів його сім'ї (безкоштовне лікування для всієї сім'ї, санаторії, стоматолог та ін.). Це вже відчутно. Але ж набрали молодих людей в поліцію, в яких «ні кола ні двора», тоді держава дала кредит під 0% на 25 років. Хочеш – будуй будинок, хочеш – одразу купуй квартиру. І перспектива така: якщо ти 25 років чесно служиш без порушень закону, ти можеш іти на пенсію, а держава тобі повертає всі твої гроші за кредит, який ти оплатив. Виходить, ти квартиру отримав безкоштовно, а гроші були твоїм накопиченням. То в нього нема потреби брати хабарі. Бо якщо його ловлять на хабарі, його притягнуть до кримінальної відповідальності. Він втрачає житло, сім’я залишається без квартири чи будинку, без соцпакета, він – у буцегарню, а сім’я – на вулицю.
А наш сержант Петренко сидить на мінімалці, щодня бере свою рябу палку і отримує цифру від начальства, скільки грошей в кінці дня він має здати. У нього немає житла, немає соцгарантій, він ще має зібрати штрафи і певну суму для начальника. То він і для себе буде збирати, тому що в нього дома теж діти їсти хочуть. Йому немає чого втрачати крім своєї рябої палички. А його начальник ходу справі не дасть, тому що йому це не вигідно. Він же ж начальнику брав гроші, ну трохи собі лишав.
І що пише лауреат Нобелівської премії Гері Стенлі Беккер: «В характері людини закладено більше боятися втратити, аніж коли ті нічим не зв’язаний. Людина, коли має багато, їй 20 доларів не потрібно, вона не буде ризикувати, аби все втратити». Там (в Європі) працював острах багато втрати, бути викинутим на вулицю без житла і без засобів на існування. Це стримує у 100 разів краще.
Мені іноді кажуть, що в нас в Україні корупція, тому що ми такі. Це дурниця. Ми такі, як інші люди. Якщо нам є що втрачати, то це нас зупинить. А якщо немає чого втрачати, то це нікого не зупинить.
Україна пішла в боротьбі з корупцією імітаційно-розтратним шляхом. Бо з одного боку ми імітуємо боротьбу з корупцією, а другого боку витрачаємо на цю імітацію величезний бюджет (НАБУ, САПР, аниткорсуд) і це при тому що в нас є СБУ, поліція, податкова і кого тільки немає. Та ніде у світі немає такої кількості антикорупційних органів.
В нас кожен президент приходить і починає реформувати правоохоронні органи під себе. Не з того починаємо. Треба одночасно займатися законами, і правоохоронною системою. Якщо буде одна ідеологія, одна чітка дорожня карта, де буде все прописано, що буде паралельно розвиватись, тільки тоді можна. Ну не можна з воза випрягти коней, поставити мерседесівський двигун і врубити на повну. Віз на друзки розлетиться. Щоб поставити туди двигун, потрібно і колеса і ходову замінити і ще багато чого. Комплексно. Бо фрагментарно це не робиться.
І ще один важливий момент. Ключовим словом в боротьбі з корупцією є децентралізація. От на прикладі Швейцарії – там всі податки, які збираються з певної території, залишаються там. В бюджет держави відправляється 15-20%, а все решта лишається на місцях. І децентралізація полягає не в тому, що в нас замість 28 районів зробили 6. Це не децентралізація. Це повна дурниця. Децентралізація – це коли децентралізуються повноваження і бюджет, тобто левова доля бюджету залишається в руках тієї громади. І вона сама вирішує, куди їх спрямувати – в дорогу чи ремонт даху в школі, чи ФАП відремонтувати, чи щось інше. Там (в Європі), коли виділили гроші, люди повинні бачити результат, бо сільський голова, якщо візьме гроші і десть «протриндить», то все село запитає: «ми ж виділили, де ж гроші?».
А в нас беруть 12 мільярдів на поглиблення річища Дунаю, бо там не проходять пароплави. Скажіть, будь ласка, хто прослідкує куди пішли гроші, і на скільки углубили русло Дунаю. От якщо в нас крадеться все мільярдами, то там це значно складніше. І децентралізацію потрібно впроваджувати шляхом такого повноваження, як відповідальність і ресурси. Більше відповідальності – більше ресурсів. Центр – це на оборону, безпеку, зовнішньополітичну діяльність і утримання центральних органів влади. Все, більше ні копійки.
Щодо взаємодії громадськості, правоохоронних органів і влади на місцях, не буде такого допоки ви не зрозумієте і реально не відчуєте, що це ваші гроші, що це на вашу дорогу – від дому до магазину, до школи і тп.
Також хочу зазначити, що є 3 види корупції:
1) епізодична, коли чиновник раз взяв хабаря, бо так сталося;
2) системна – коли створюється система. Наприклад, коли потрібно під’єднатися до електромережі, потрібно заплатити, бо інакше доведеться довго стояти в черзі, а альтернативи немає;
3) клептократія (клепто – красти, кратія – влада) – найбільший рівень корупції, коли влада пише і ухвалює закони, які їй вигідні. Ми запропонували робити антикорупційну експертизу всіх проєктів законодавчих актів. Але це протрималося 3 місяці, тому що ми перекрили їм кисень.
Скажіть, що заважає зараз закрити офшори, оці мільярди ПДВ? Потрібна політична воля, державотворники, а не ті, хто виганяє мільярди в офшори, – зазначив Володимир Тимошенко
На завершення розмови держслужбовець підкреслив важливість Антикорупційного форуму, ініційованого активістами в Ладижині.
– Я вважаю, що те, що ви робите, це надважливо сьогодні. Це рух на зустріч. І іншого механізму змусити верхи діяти у відповідності, ніж те, що ви зараз робите, поки що ніхто в світі не придумав.
Тільки воля знизу. Воля сконцентрована, свідома, організована, здатна змусити діяти. Як колись співали в інтернаціоналі: «Никто не даст нам избавленья, ни Бог, ни царь и не герой, добьёмся мы освобожденья своею собственной рукой». Тому, шановні, ту роботу, яку ви зараз задіяли, вона дуже важлива, потрібна, і її варто поширювати на інші громади. Шукати, консолідувати в межах району, області, держави. Ось тільки таким чином. Тому що при владі ті, кого вже 30 років влаштовує стан речей. Вони самі не підуть на такі речі.
Тому, шановні колеги, хочу подякувати вам за таку ініціативу. Я вперше спілкуюсь на рівні громади невеличкого містечка, Але коли ви на свої прапори піднімете ось цей лозунг і будете діяти усі разом, ви побачите, яка ви сила. І суд народовладдя якраз у ваших руках. Бо в Києві не народовладдя, а узурпація влади. А там влада справжня, але ви її віддаєте, дуже легко погоджуючись. Носій влади має бути на місцях.
Тому вперед, успіхів вам і перемог! Зробіть кілька хороших справ, піймайте за руку, поверніть гроші в бюджет. Ремонтує дороги – зайдіть і поміряйте товщину того асфальту. І ви побачите, яка ви сила. Не нам їх боятися, а вони вас будуть боятися. Повірте, там краще ловити корупцію за руку – вона у вас, як на долоні. Тільки в роботі, тільки в таких справах розвивається свідомість. Інструкції до неї немає. А ти втягни його в справу і він зрозуміє, що свідомим вигідніше бути. І коли ти будеш не кишенею, а розумом голосувати й думати про майбутнє своїх дітей та онуків, що ти продаєш своє майбутнє, тоді ти будеш голосувати так, як потрібно. В суспільстві завжди є авангард, і ті, хто плентаються позаду. Але для перемін достатньо 15-20% активних людей. Єднайтеся, шукайте. Ми все маємо робити власними руками.
Додаткові медіа:
