– Вітаю, Ігоре. Читачі газети періодично бачать публікації підписані Громадським центром «Від Варти до Бугу». Розкажіть, що це за громадська організація, чим займається у Ладижині і які ставить перед собою цілі?
– Як помітили наші читачі, то Громадський центр «Від Варти до Бугу» співпрацює з газетою L`News та інтернет-порталом «Ладижин-Новини», і головні напрямки нашої співпраці це:
1) створення умов прозорості та публічності витрат бюджетних коштів міста Ладижина, а саме – рубрики «Бюджетний барометр», «Гроші Ладижина», «Бюджетний форбс», «Наші гроші». Вони готуються спільно з громадськими активістами нашого центру.
2) просвітницька робота та сприяння впровадженню національних реформ на місцях, зокрема це і підтримка реформи децентралізації. Наша організація виступає за створення об’єднаної територіальної громади Ладижина у більш широкому складі, із включенням сусідніх населених пунктів, які прагнуть приєднатись до Ладижина.
3) підтримка ініціатив громадян та інших громадських організацій, які сприяють демократичним процесам, гласності та реалізації громадських свобод в українському суспільстві. Зокрема, проводимо комунікаційні заходи, круглі столи, тренінги.
Окремою темою нашої роботи є сприяння створенню органів самоорганізації населення. Також займаємось проєктами журналістських розслідувань та тренінгами для медіа-фахівців.
– Давайте розпочнемо з прозорості бюджету, чому обрали саме такий напрямок? Невже вважаєте, що прозорість витрат бюджетних коштів зможе вплинути на якість життя в місті?
– Головне наше завдання це те, щоб мешканці міста зрозуміли, що бюджет Ладижина – це не кошти, які нам перераховує Київ чи ще хтось сторонній. Це – в першу чергу кошти, які сплачені самими мешканцями міста і людьми, які працюють на підприємствах міста. Цей податок сплачується у формі податку на доходи фізичних осіб, скорочено – ПДФО. Його утримують із кожної заробітної плати, і більша частина цього податку перераховується в міський бюджет – на рахунок Ладижинської міської ради.
За підсумками 2019 року з усіх податкових надходжень, які потрапляють на рахунок Ладижинської міської ради, 81 % – це кошти з наших з вами заробітних плат. Щоб було зрозуміло – ладижинці разом з працівниками ладижинських підприємств перерахували в міську раду за минулий рік – 185 мільйонів гривень.
Саме тому вважаємо, що жителі міста мають повне право бачити, куди витрачаються їх кошти, та наскільки ефективно ними розпоряджається менеджмент міста.
Саме так – менеджмент міста. Адже міський голова Ладижина, посадові особи виконавчого апарату, місцевих служб і комунальних підприємств – наймаються на роботу громадою та працюють вони за наші кошти. Саме від того, наскільки вони ефективно здатні працювати, залежить і якість нашого з вами життя.
– Ви кажете, що бюджет нашого міста в його більшій частині формується з податку ПДФО. Яка це сума, скільки коштів сплачує одна людина?
– Якщо говорити про весь податок ПДФО, то це – 18% від заробітної плати, він утримується із вашої зарплати, тобто вам нарахували 5000 гривень (і ця вся зарплата вважається вашою, вона фіксується в реєстрах), але «на руки» ви отримаєте лише 4025 гривень.
Зі своїх 5000 гривень ви платите в бюджет 900 грн ПДФО і 75 грн військового збору. На казначейський рахунок Ладижинської міської ради потрапляє частина ПДФО, а саме – 10,8% від зарплати.
Щоб було зрозуміло, то з мінімальної заробітної плати кожен працюючий сплачує до міського бюджету Ладижина щомісяця 510 гривень. Ця сума сплачується із мінімальної заробітної плати. Але ви знаєте, що Ладижин славиться найвищою зарплатою в області, тому хтось сплачує 510 грн, а хтось 1000 чи 2000, а дехто і 3000 гривень щомісяця. Як я вже сказав, ці кошти потрапляють на рахунок Ладижинської міської ради і далі витрачаються місцевими посадовцями на свій розсуд.
– А як же контролювати витрачання бюджетних коштів? Адже виходить це - кошти кожного з нас, якщо вони стягуються з нашої заробітної плати.
– Зрозуміло, що менеджмент міста запевнятиме, що кошти Ладижина витрачаються лише за рішеннями колегіальних органів, і все робиться з метою покращення якості життя містян. До певної міри це так і є. Але, слава Богу, вони вже розуміють, що це – публічні кошти, і ми маємо право оприлюднювати інформацію про їх рух.
Якщо ж спостерігати за витратами публічних коштів та реальною ситуацією навколо нас, то можна помітити багато цікавого. Приміром, є об’єкти, про які зазначено, що вони були капітально відремонтовані, а ніхто цього не бачив, що той ремонт проводився. Така ситуація може спостерігатись в багатьох напрямках. Витрачається багато коштів, але мешканці окремих вулиць цього не відчувають. Гроші громади це така категорія, яка любить облік та контроль. Вони мають бути прозорими. Тому вважаю, що такі звіти потрібно друкувати постійно, тобто яким чином і на що саме витрачаються кошти громади.
– І що робити, коли хтось з містян помітить невідповідність бюджетних витрат із реальною ситуацією? Іншими словам, якщо гроші чи їх частину хтось все-таки вкрав…
– Потрібно звернутись із заявою до відділення поліції. А вони мають перевірити цю інформацію. Слід знати також те, що людина, яка звертається до поліції, не може переслідуватись за невідповідність наданої інформації. Тобто може бути ситуація, що громадянин А. звернувся в поліцію з питання, що міська рада виділила кошти в розмірі 92 тисячі гривень на капітальний ремонт сходів перед міською радою, але такого капітального ремонту не було. І дізнавшись про вашу заяву в поліцію, підрядник одразу ж може виконати якісь певні дії, щоб перерахована сума відповідала реальності. Навіть підписати новий договір, внести уточнення і т.п. Як результат, поліція не знаходить ніяких порушень в діях міської ради і підрядника. Але згідно закону, у них не вийде зробити винним заявника. Єдине, що слід вимагати від слідчих на початку, це внести вашу заяву до Єдиного реєстру досудових розслідувань, на це їм дається 24 години з моменту звернення, і після цього вас мають повідомити про відкриття кримінального провадження та його номер в реєстрі.
В окремих випадках все ж бажано уточнювати інформацію, тому можна скористатись Законом України «Про доступ до публічної інформації», ви маєте право запросити у органу влади чи комунального підприємства копію акту чи договору, зазначеного при оплаті коштів, і таким чином перевірити, чи дійсно кошти були витрачені за призначенням. Відповідні документи можна приєднати до заяви в поліцію.
Якщо ж людина не має можливості оформити все належним чином, але точно упевнена, що відбулась крадіжка бюджетних коштів, то таким ладижинцям можна звернутись до нас – зрозуміло що простіше це зробити через редакцію газети L’News. І тоді наші фахівці займуться вашим питанням.
– Прозорість використання публічних коштів. Це і є рецепт покращення якості життя?
– В певній мірі. Але це лише початок, це перші кроки до сприйняття нових правил життя в місті. Влада міста має усвідомити, що кожний її крок буде прозорим, та буде контролюватись самою громадою та вивірятись на досконалість. Уже в найближчому майбутньому у влади не вийде вирішувати питання міського життя в закритих кабінетах. Потрібно буде вчитись все обговорювати з жителями міста. Ці норми потрібно буде прописати і в Статуті нашої громади, який до цього часу міська влада не спромоглась затвердити, тим самим обмежуючи містян в інструментах демократії. Певна кількість законів посилається саме на статут громади, а в Ладижині такого немає. Упевнений, що ми зробимо все можливе, щоб Статут громади був створений та широко обговорений в нашому місті, адже це – правила нашого спільного життя. Самоорганізації населення. Взаємовідносин жителів громади і міської влади. Це важливо.
А щодо прозорості використання публічних коштів, то на сьогоднішній день, переглядаючи в газеті та інтернет-порталі цифри бюджетних витрат, приміром, мешканці старої частини міста вже задаються питанням, чому величезні кошти витрачаються на одні дороги, а на інші дороги в старій частині міста коштів не вистачає.
Візьмемо хоча б одну із найстаріших і найдовших вулиць Ладижина – Богдана Хмельницького. Вона розпочинається майже від центру міста і йде до ЗОШ №1 і мешканці цієї вулиці у негоду завжди стикаються із проблемою, як дітям іти в школу чи мамі з дитячим візочком пройти через калюжі і багнюку. І це в місті, яке має бюджет понад 300 мільйонів… та не привести за два десятки років до ладу цю вулицю, як і інші вулиці старого міста... Це дуже обурює людей.
І спостерігаючи за розподілом бюджетних коштів, мешканці міста вже краще починають розуміти, наскільки якісний менеджмент працює в Ладижинській міській раді. Тому це ще не рецепт перемоги, але початок майбутніх перетворень, які торкнуться свідомості наших жителів, і нашої влади.
– Щодо підтримки реформи децентралізації та об’єднання громад. Які новини на цьому напрямку?
– На сьогоднішній день триває процес об’єднання територіальних громад. Цей процес раніше був добровільним, тепер він має повсюдний характер. Реформою передбачено зміни в законодавстві, і незабаром об’єднання громад буде відбуватись за рішенням Уряду. Головна мета – наблизити до кожного українця публічні послуги, адміністративні, соціальні. Тобто, мають бути створені громади таким чином, щоб українцям було ближче їхати до свого адміністративного центру ніж раніше. Є випадки, коли громада затверджується в межах існуючого району, або район поділяється на кілька громад. В Ладижині виникла цікава ситуація – адже ми розташовані на кордоні трьох районів. І відповідно мешканці сусідніх сіл мають бажання приєднатись саме до нашої громади, їм до нас ближче. Більше того, вони працюють здебільшого на наших підприємствах і сплачують до нашого міського бюджету свій податок ПДФО.
Але, виходячи, з останньої позиції Ладижинської міської ради, наша влада нікого не бажає приєднувати до себе. І ця позиція в окремих моментах не є законною.
Хочу зупинитись на селі Заозерне Тульчинського району. У 2001 році у Ладижині відбувся міський референдум, і в Заозерному пройшов сільський референдум. На референдумах двох громад 18 березня 2001 року було прийнято рішення про об’єднання територіальної громади Ладижина і села Заозерного. І от ми бачимо, що днями, а саме, 12 лютого 2020 року депутати Ладижинської міської ради проголосували і заявили про своє категоричне заперечення і незгоду щодо приєднання села Заозерного до міста Ладижина. Якщо подивитися з правової точки зору, то на сьогоднішній день міська рада є представницьким органом, який обирають жителі нашої громади, тобто вони представляють наші інтереси. Референдум має вищу силу, тому що це засіб прямої демократії, коли кожна людина самостійно здійснює своє волевиявлення. Саме це і сталося у 2001 році. На сьогодні не було проведено жодного іншого референдуму, який би відмінив тодішнє волевиявлення мешканців обох територіальних громад. Більше того, скажу, що ми не маємо і морального права змінювати це рішення, тому що так сталося, що у 2001 році проголосували громади за об’єднання, а в 2003 році місто Ладижин забрав заозерненських земель у свою власність близько 75 гектарів, пообіцявши, що настане день, коли ми станемо однією громадою. Ця заозерненська земля, що знаходилась під частиною Ладижинської ТЕС, включаючи 3-й скид і санаторій “Діброва”, земля під Ладижинським заводом ферментних препаратів (нині це “Ензим”), і ще певна частина територій, які відійшли до складу Ладижинської міської ради, за ці роки принесла в казну нашої громади не одну тисячу гривень.
– То що тепер робити, як приєднати Заозерне до Ладижина?
– По-перше, це рішення депутатів Ладижинської міської ради протирічить рішенню місцевого референдуму, тому є незаконним. І саме тому наша громадська організація у цих питаннях буде звертатися до Адміністративного суду для того, щоб визнати бездіяльність міського голови Ладижина в питаннях забезпечення виконання рішення місцевого референдуму і в частині неправомірних дій депутатів міської ради, коли вони, не виконавши рішення референдуму починають приймати протилежне рішення.
По-друге, як я зазначав раніше зараз об’єднання громад має відбуватись вже не за політичними рішеннями місцевих еліт, а за рішенням вищого державного органу. Є відповідна методика формування спроможних територіальних громад, і маю сподівання, що вона буде дотримана. А тому сподіваюсь на приєднання не лише Заозерного та Василівки, а також Маньківки, Басаличівки, Ладижинських Хуторів, селища Ладижинське, Оляниці.
Хочу наголосити, що громада міста та громадські активісти не мають права допустити, щоб в нашій міській раді приймались незаконні рішення. Саме тому є важливим з одного боку контролювати рішення місцевої влади, а з іншого боку – звертатись до суду з метою відстоювання прав ладижинців.
– Чому сьогодні так важливо, щоб до Ладижина приєднались сусідні громади?
– Якщо говорити про Ладижинську ОТГ, а ми боремося за її розширення, бо зрозуміло, що від працюючих у Ладижині людей залежить наповнення міського бюджету. Мінрегіон нині має розуміння, що не можуть бути роз’єднаними громади, які пов’язані інфраструктурою, чи є частиною інфраструктури адміністративного центру. Сьогодні частиною інфраструктури міста Ладижина є міський водоканал. І він проходить по землях двох населених пунктів – це села Маньківки і Заозерне Тульчинського району. На території цих двох сіл розміщені об’єкти обслуговування як Ладижинської ТЕС, так і водогону міста Ладижина. І без цих об’єктів ми не зможемо мати воду у своїх домівках. Не можна ці села сьогодні виштовхати в іншу громаду, а потім сплачувати оренду за землю, на якій розміщені наші водогони. Чи сплачувати ренту за воду... Тому і законом передбачено об’єднання таких громад, бо вони – наша технологічна частина.
І таке ж можна сказати за селище Ладижинське Тростянецького району Тростянецького району. Нині воно входить до складу Оляницької сільської ради, і це – наша залізнична станція, логістичний залізничний вузол, який обслуговує виключно підприємства Ладижина – ТЕС та МХП. Раніше були ще і підприємства будівельної галузі, “Ензим”... Можливо деякі у майбутньому відновлять свою роботу та будуть також використовувати залізницю. Але сам факт, що це наш залізничний вузол, на нашій території. Фактично перебуваючи на території Ладижина, залізнична станція називається “Ладижин”, але чомусь місто їх не бере. Але з позиції нерозривності інфраструктури, то селище Ладижинське має бути частиною нашої громади.
Потрібно також враховувати те, що сьогодні ПДФО сплачується за місцем знаходження юридичної особи – роботодавця. Але після створення електронного реєстру жителів України, не виключено, що ПДФО буде перераховуватись в ту громаду, де зареєстрована людина, фактичний його платник, за місцем проживання, де такій людині надаються адміністративні, соціальні та інші послуги. Якщо таке станеться, то через неприєднання сусідніх громад, наше місто може втратити серйозну частину свого бюджету.
Тому я вважаю, що від об’єднання наше місто виграє, можливо трохи пізніше, не одразу, але точно виграє.
– Ви ставите собі за мету не лише контроль, аналіз рішень влади, розпорядження публічними коштами, але й просвітництво громади?
– В якійсь мірі – так. Саме тому ми і підтримуємо випуск нової газети в місті. Адже потрібно ладижинцям давати інформацію про ті рішення влади, які замовчуються.
В першу чергу ми б хотіли, щоб люди перестали боятись владу, а ставились до неї, як і належить – як до найнятих громадою менеджерів. Підзвітних громаді.
– Як вважаєте, чому влада не надто дослухається до громади?
– Почнемо з того, що всі демократичні інструменти, які мали б працювати згідно із Законом “Про місцеве самоврядування в Україні”, в Ладижині відсутні. Громадські обговорення проводяться дуже формально. Їх традиційно призначають у робочий час і на них приходять переважно клерки і службовці, а також зацікавлені особи. І чого вартує випадок, коли громадські слухання по питанню громади села Лукашівки провели у Ладижині, в клубі заводу “Біолік”. Так би мовити, подалі від мешканців цього села і їх гострих запитань. Ми спостерігаємо, як влада застосовує безліч способів, як обкрутити, обдурити, перевернути цей інструмент демократії проти людей.
– Як це виправити?
– На теперішній час у Ладижині, як я зазначав раніше, відсутній статут громади. Свого часу цей статут вже був підготовлений міською радою до прийняття. Проходили громадські обговорення. Дуже активним учасником цього обговорення була громадська організація «Ладижинська громадська рада” на чолі з Андрієм Скакодубом. Вони подали певну кількість пропозицій, як краще проводити громадські слухання і обговорення, про створення інституту петицій. І вже після того, як документ був готовий до прийняття на сесії, він дивним чином зник. Зник із порядку денного сесії. Розгляду цього питання громада не дочекалася до сьогоднішнього дня. Зі свого боку ми зробили інформаційний запит до міської ради з проханням надати будь-який зразок Статуту громади та отримали відповідь, що такого не існує.
Громадський центр «Від Варти до Бугу» спільно з Громадською платформою «Ладижин-2030» планує у найближчій перспективі змінити ситуацію в цьому питанні. Цей документ потрібен нашій громаді, щоб саме мешканці нашої громади обговорили між собою, як будуть організовані всі сфери життєдіяльності. Мають бути встановлені чіткі правила для всього. Також прописуються методи взаємодії громади і влади. І коли цей документ буде написаний так, як і мав би бути написаний, як вже діє у більшості громад України, щоб люди в громаді дійсно були першоджерелом влади, тоді ці демократичні інструменти зроблять можливими нашим жителям впливати, приміром, жителям вулиці на те, що робиться на їхній вулиці. Сьогодні все в міській раді централізовано, виділення коштів на благоустрій відбувається за принципом куди вирішило кілька осіб. Реального консультування з цих питань з громадою не відбувається. Тому, на жаль, сьогодні маємо ситуацію досить сумну, з певними територіями старої частини Ладижина, із селищем Губник та селом Лукашівка, де недостатньо уваги влади взагалі.
Статут громади є дуже серйозним документом. Саме тому ми не сподіваємось, що за один раз напишемо нову редакцію Статуту громади.
Громадська платформа «Ладижин-2030» найближчим часом буде проводити низку комунікативних заходів, громадські обговорення. Запрошуватимемо до спільної роботи відповідних фахівців та усіх небайдужих жителів нашого міста. Обговорення будемо проводити відкриті. Але якщо влада не підтримає містян в цьому питанні, то скористаємось інструментом прямої демократії, де громадяни міста будуть приймати Статут своєї громади на загальноміському референдумі.
– Ми не встигли обговорити інші напрямки діяльності громадського центру «Від Варти до Бугу»…
– Так. Хочу сказати, що не планував великого інтерв’ю. Тому можемо продовжити наступним разом. Але ще раз хочу підкреслити, що Громадський центр «Від Варти до Бугу» лише одна із громадських організацій, яка проявляє в місті активність із певним оптимізмом, бо ми однозначно віримо в те, що ми робимо. Ми віримо в те, що коли будемо прозоро висвітлювати, що відбувається з бюджетом, то і в бюджеті буде більше порядку. Також ми віримо, що у громади, яка навчиться будувати місток спілкування з владою і не боятись влади, будуть кращі перспективи та можливості в майбутньому. На це ми сподіваємось, віримо, працюємо і запрошуємо всіх до спільної роботи над редакцією Статуту нашої територіальної громади. Народної редакції, тому що так і потрібно робити, разом написати наш Статут. Статут нашого спільного життя.
Спілкувалась Тетяна Поліщук