Романтична історія освідчення на День закоханих, яка трапилася в Ладижині
Можливо хтось скаже, що це банально, а для когось ця історія може виявитися прикладом освідчення, який запам’ятається на все життя. Адже це одна із найважливіших подій в житті кожної пари.
Ніжну історію освідчення, яка сталась 15 років тому саме 14 лютого, розповіла нам ладижанка Олександра Яроменко. Подія стала для неї справді неочікуваним подарунком на День святого Валентина.
- Я прокинулась о 9-й ранку від дзвінка свого коханого (тепер вже чоловіка Андрія) і, мабуть, не була здивована, адже відразу подумала: «ага, хоче привітати». Проте жодного натяку на привітання не почула. Він лише попросив мене вийти на балкон. Я подумала: «ну підліток, мабуть, написав на снігу, що кохає мене». Йдучи на балкон зовсім ще сонною, я точно не сподівалась побачити його на рівні мого четвертого поверху. Те, що в мене відняло мову – нічого не сказати. Я з подиву зуміла лише вимовити: «Швидко спускайся на землю, швидко!». Бо ж думала, що він по балконах заліз догори. Як виявилося, Андрій піднявся на люльці підйомного крана. Стоїть, спершись на поручень, з великим букетом білих троянд і світиться. Питає: «А ти вийдеш за мене?».
Я взагалі не зрозуміла, що це означало, настільки хвилювалася, щоб він не впав. От і пообіцяла одразу: «Вийду-вийду, тільки спустись швидше». Андрій зайшов у кімнату і сказав: «Збирайся, йдемо подавати заяву». Я в сльози, бо не знала як реагувати, була розчулена та розгублена, сказала, що боюсь. Проте, того ж дня ми розповіли батькам та подали заяву на число, (теж за ініціативи чоловіка), в яке ми познайомились.
Вже зараз я люблю жартувати, що «ти мене налякав, щоб точно не відмовила». Але завжди з ніжністю згадую той день.
А чоловік такий сюжет підгледів в дитинстві у якомусь фільмі, і розповідав, що виношував цю ідею всю юність.
Ми частенько розповідаємо своїм дітям Дарії та Павлу цю пам’ятну історію. Син, натхненний розповіддю, планує перевершити романтичного батька, а Дарія мріє про схоже незабутнє освідчення.
Ніжну історію освідчення, яка сталась 15 років тому саме 14 лютого, розповіла нам ладижанка Олександра Яроменко. Подія стала для неї справді неочікуваним подарунком на День святого Валентина.
- Я прокинулась о 9-й ранку від дзвінка свого коханого (тепер вже чоловіка Андрія) і, мабуть, не була здивована, адже відразу подумала: «ага, хоче привітати». Проте жодного натяку на привітання не почула. Він лише попросив мене вийти на балкон. Я подумала: «ну підліток, мабуть, написав на снігу, що кохає мене». Йдучи на балкон зовсім ще сонною, я точно не сподівалась побачити його на рівні мого четвертого поверху. Те, що в мене відняло мову – нічого не сказати. Я з подиву зуміла лише вимовити: «Швидко спускайся на землю, швидко!». Бо ж думала, що він по балконах заліз догори. Як виявилося, Андрій піднявся на люльці підйомного крана. Стоїть, спершись на поручень, з великим букетом білих троянд і світиться. Питає: «А ти вийдеш за мене?».
Я взагалі не зрозуміла, що це означало, настільки хвилювалася, щоб він не впав. От і пообіцяла одразу: «Вийду-вийду, тільки спустись швидше». Андрій зайшов у кімнату і сказав: «Збирайся, йдемо подавати заяву». Я в сльози, бо не знала як реагувати, була розчулена та розгублена, сказала, що боюсь. Проте, того ж дня ми розповіли батькам та подали заяву на число, (теж за ініціативи чоловіка), в яке ми познайомились.
Вже зараз я люблю жартувати, що «ти мене налякав, щоб точно не відмовила». Але завжди з ніжністю згадую той день.
А чоловік такий сюжет підгледів в дитинстві у якомусь фільмі, і розповідав, що виношував цю ідею всю юність.
Ми частенько розповідаємо своїм дітям Дарії та Павлу цю пам’ятну історію. Син, натхненний розповіддю, планує перевершити романтичного батька, а Дарія мріє про схоже незабутнє освідчення.
Повернутись