Ніжну історію освідчення, яка сталась 15 років тому саме 14 лютого, розповіла нам ладижанка Олександра Яроменко. Подія стала для неї справді неочікуваним подарунком на День святого Валентина.
- Я прокинулась о 9-й ранку від дзвінка свого коханого (тепер вже чоловіка Андрія) і, мабуть, не була здивована, адже відразу подумала: «ага, хоче привітати». Проте жодного натяку на привітання не почула. Він лише попросив мене вийти на балкон. Я подумала: «ну підліток, мабуть, написав на снігу, що кохає мене». Йдучи на балкон зовсім ще сонною, я точно не сподівалась побачити його на рівні мого четвертого поверху. Те, що в мене відняло мову – нічого не сказати. Я з подиву зуміла лише вимовити: «Швидко спускайся на землю, швидко!». Бо ж думала, що він по балконах заліз догори. Як виявилося, Андрій піднявся на люльці підйомного крана. Стоїть, спершись на поручень, з великим букетом білих троянд і світиться. Питає: «А ти вийдеш за мене?».
Я взагалі не зрозуміла, що це означало, настільки хвилювалася, щоб він не впав. От і пообіцяла одразу: «Вийду-вийду, тільки спустись швидше». Андрій зайшов у кімнату і сказав: «Збирайся, йдемо подавати заяву». Я в сльози, бо не знала як реагувати, була розчулена та розгублена, сказала, що боюсь. Проте, того ж дня ми розповіли батькам та подали заяву на число, (теж за ініціативи чоловіка), в яке ми познайомились.
Вже зараз я люблю жартувати, що «ти мене налякав, щоб точно не відмовила». Але завжди з ніжністю згадую той день.
А чоловік такий сюжет підгледів в дитинстві у якомусь фільмі, і розповідав, що виношував цю ідею всю юність.
Ми частенько розповідаємо своїм дітям Дарії та Павлу цю пам’ятну історію. Син, натхненний розповіддю, планує перевершити романтичного батька, а Дарія мріє про схоже незабутнє освідчення.
Історію записала Каріна Галба