Цього разу ми з’ясовували, хто ж був ініціатором посадки вічнозеленого дерева в центрі міста. І ми звернулись до Миколи Шерника, тодішнього першого заступника міського голови Ладижина (1994-2000).
Як виявилось, близько 25 років тому пропозицію на засіданні виконавчого комітету озвучив саме він.
«Я на виконкомі запропонував посадити ялинку на площі. Навіщо щорічно платити такі великі кошти за ялинку, якщо можна посадити та заощадити кошти міського бюджету», – пояснив в коментарі Л’Новини Микола Шерник.
Він додав, що молоду ялинку для посадки обирав в лісництві особисто.
«Ранньою весною в дощову погоду я з колишнім начальником житлово-комунального господарства Ладижина Григорієм Касьяненком та ще
кількома працівниками ЖКГ пішли до лісу, щоб власноруч обрати дерево на площу. Обійшли чи не весь ладижинський ліс, щоб знайти найкращу ялинку. Пригадую, що після того дня я ще три дні не міг вийти на роботу, адже після прогулянки під дощем застудився», – згадав колишній заступник мера.
З його слів, для прикраси головної площі міста було обрано цілих 4 ялинки. Мовляв, мало що трапиться під час транспортування. Але посадили ту, яку обрали першою.
Так ялинка почала своє життя на міській площі. До речі, посадили її у шар ґрунту, під яким була брила граніту. Тому з часом дерево почало помітно хилитись. Тоді працівники комунального господарства витратили чи не цілий день, щоб його вирівняти: підсипали та підіймали, щоб вона росла рівно, а не під кутом 75 градусів.
Та на цьому її спроби прижитись не закінчились, адже, коли її вирівняли, вона раптово почала жовтіти.
«В той момент я виконував обов’язки міського голови, тому, маючи відношення до міського бюджету, зініціював рішення виділити кошти на
лікування хвойних дерев, за що отримав догану за «нецільове використання коштів з міського бюджету». На ті кошти було придбано необхідні розчини. Саме тоді до мене на прийом прийшла жінка волонтерка, котра запропонувала свою допомогу, якщо їй дозволять. Я був не проти, тому вона почала доглядати за деревом та обробляти необхідними препаратами. Завдяки ретельному догляду жінки, дерево «відійшло» та зазеленіло», – уточнив Микола Шерник.
Наступного року ялинку вже прикрашали іграшками. Щоправда, іграшки обирали не надто великі, перевіряючи, чи витримають навантаження тендітні гілки. А мешканцям здалося, що іграшки були не дуже привабливі, тому було чимало нарікань.
* * *
Але і на цьому історія міської ялинки не закінчується, адже «Л’Новини» отримали дзвінок в редакцію від не менш цікавого очевидця тих подій 98-річного ладижинця Степана Лаврентюка, котрий переконував, що також причетний до історії появи зеленої красуні на міській площі.
«Одного грудневого дня, під час велопрогулянки на стадіон «Авангард», я побачив, як почали встановлювати каркас для майбутньої ялинки на площі. Справа була перед Новим роком. Трудилось чимало людей, щоб встановити металевий стрижень для святкового дерева. Я побачив і згадав, як садили ялинки прямо на площі міст Західної України. Підійшов до працівників та й поцікавився: «Що робите хлопці?». Відповіли, що встановлюють стрижень для ялинки. Що це за дурниці? Знищити 20 ялинок, щоб зробити одну. На Заході люди на площі садять викопану з лісу ялинку. На той час я працював юристом на заводі силікатної цегли. Мав хороші відносини з мером. Тож зі
своєю пропозицією пішов до колишнього міського голови Олександра Боднара та запропонував йому свою ідею», - розповів Степан Лаврентюк.
Не виключено, що саме після таких пропозицій влада і вирішила рішення прикрасити центр міста живою зеленою красунею.
Досліджувала тему Каріна ГАЛБА