Ладижанка перетворює зіпсовані речі на ексклюзивні предмети декору
Печворк набуває у світі шаленої популярності – нині у техніці клаптикового шиття створюють не лише яскраві ковдри, а й сукні, картини та навіть дизайнерські меблі. Наскільки це складне заняття, Л’Новини дізнавалися у місцевої майстрині Оксани Мікрюкової, котра вже понад 20 років крім основної роботи займається улюбленою справою – шиє з клаптиків тканини унікальні речі – ковдри, сумки, наплічники, покривала та багато іншого, що якісно доповнює інтер’єр. 
На перший погляд, нехитра робота, насправді виявилася для майстрині доволі складним, але дуже захопливим заняттям. Наприклад, першу ковдру Оксана створювала для своєї дитини понад місяць. Причина у тому, що узор потрібно підібрати, кожен клаптик має бути відповідний за розмірами, а кожен стібок правильним.
За два десятки років пані Оксана створила чимало виробів, котрі роздарувала рідним, знайомим та друзям. Каже, ідеї зі створення чогось нового їй підказує сама тканина. Тобто, поглянувши на якусь річ майстриня одразу бачить її ймовірне перевтілення, і одразу поринає у роботу. Але варіантів з однакового набору клаптиків може бути багато, то ж варто спробувати усі можливі, аби підібрати найвдаліший малюнок.
«Це, як калейдоскоп – навіть однаковий набір клаптиків можна розвернути у кількох різних варіантах, і вийде вже зовсім інший узор. Покрутив, і вже щось інше вийшло, ще покрутив, знов щось цікаве. Отак сиджу, складаю з клаптиків тканини свій узор, потім зшиваю його спочатку вручну, а потім вже і на машинці – є в мене старенька ще бабусина ручна «ПМЗ», – розповідає Оксана Мікрюкова.
Матеріали майстриня використовує здебільшого натуральні та з тих речей, які вдома з певних причин вийшли з вжитку. Наприклад, зі старої шкільної форми сина пані Оксана створила покривало для крісла, а старі гардини пішли на клаптики для великої ковдри. І для вживаних джинсів знайшлося використання – цупке та оригінальне покривало з недавніх пір встеляє ліжко в оселі майстрині.
Першим ідеї зі створення виробів оцінює найголовніший критик – 15-річний син Оксани. З її слів, попри юний вік, хлопець доволі гостро критикує не зовсім вдалі роботи, але й належно оцінює те, що дійсно варте уваги.
Кольорова гама виробів найрізноманітніша. Найяскравішою з них є поки що заготівля покривала, зроблена у техніці «піца» – величезна кількість дрібних клаптиків тканини поєднані між собою у певній абстракційно-геометричній послідовності.
Як зізналася Л’Новинам сама майстриня, після завершення роботи над цим покривалом їй дуже б хотілося спробувати створити картину у цій же техніці.
Ще одна мрія пані Оксани – освоєння техніки красивого стебнування по ковдрі – не просто геометричного, а ажурним візерунком.
«Усю цю красу і довершеність виробу додає саме стебнування – малюнок з ниток. При цьому найскладніше – дотриматися пропорцій в узорі, і знайти час, адже стебнування ковдри займає чимало часу – від одного до двох місяців. Але це дуже красиво. І я б хотіла спробувати», – ділиться сподіваннями пані Оксана.
На сьогодні майстриня вже має кілька замовлень, але цілком присвятити себе творчості їй заважає робота у селі та пасіка – це її друга пристрасть, яка надихає її на творчість, адже у селі особлива атмосфера – тиша та спокій. А активний період клаптикового шиття почнеться вже з осені.
На перший погляд, нехитра робота, насправді виявилася для майстрині доволі складним, але дуже захопливим заняттям. Наприклад, першу ковдру Оксана створювала для своєї дитини понад місяць. Причина у тому, що узор потрібно підібрати, кожен клаптик має бути відповідний за розмірами, а кожен стібок правильним.
За два десятки років пані Оксана створила чимало виробів, котрі роздарувала рідним, знайомим та друзям. Каже, ідеї зі створення чогось нового їй підказує сама тканина. Тобто, поглянувши на якусь річ майстриня одразу бачить її ймовірне перевтілення, і одразу поринає у роботу. Але варіантів з однакового набору клаптиків може бути багато, то ж варто спробувати усі можливі, аби підібрати найвдаліший малюнок.«Це, як калейдоскоп – навіть однаковий набір клаптиків можна розвернути у кількох різних варіантах, і вийде вже зовсім інший узор. Покрутив, і вже щось інше вийшло, ще покрутив, знов щось цікаве. Отак сиджу, складаю з клаптиків тканини свій узор, потім зшиваю його спочатку вручну, а потім вже і на машинці – є в мене старенька ще бабусина ручна «ПМЗ», – розповідає Оксана Мікрюкова.
Матеріали майстриня використовує здебільшого натуральні та з тих речей, які вдома з певних причин вийшли з вжитку. Наприклад, зі старої шкільної форми сина пані Оксана створила покривало для крісла, а старі гардини пішли на клаптики для великої ковдри. І для вживаних джинсів знайшлося використання – цупке та оригінальне покривало з недавніх пір встеляє ліжко в оселі майстрині.Першим ідеї зі створення виробів оцінює найголовніший критик – 15-річний син Оксани. З її слів, попри юний вік, хлопець доволі гостро критикує не зовсім вдалі роботи, але й належно оцінює те, що дійсно варте уваги.
Кольорова гама виробів найрізноманітніша. Найяскравішою з них є поки що заготівля покривала, зроблена у техніці «піца» – величезна кількість дрібних клаптиків тканини поєднані між собою у певній абстракційно-геометричній послідовності.
Як зізналася Л’Новинам сама майстриня, після завершення роботи над цим покривалом їй дуже б хотілося спробувати створити картину у цій же техніці.Ще одна мрія пані Оксани – освоєння техніки красивого стебнування по ковдрі – не просто геометричного, а ажурним візерунком.
«Усю цю красу і довершеність виробу додає саме стебнування – малюнок з ниток. При цьому найскладніше – дотриматися пропорцій в узорі, і знайти час, адже стебнування ковдри займає чимало часу – від одного до двох місяців. Але це дуже красиво. І я б хотіла спробувати», – ділиться сподіваннями пані Оксана.
На сьогодні майстриня вже має кілька замовлень, але цілком присвятити себе творчості їй заважає робота у селі та пасіка – це її друга пристрасть, яка надихає її на творчість, адже у селі особлива атмосфера – тиша та спокій. А активний період клаптикового шиття почнеться вже з осені.
Повернутись