Чорно-білий живопис у жанрі анімалізму: в Ладижині пройшла перша виставка Вадима Ткачука
Адміністративна будівля Ладижинського дендропарку поступово перетворюється на культурний центр міста, де талановиті митці можуть показати результати своєї роботи, а спраглі краси мешканці – зазирнути у світ художника та отримати естетичне задоволення. Особливо, коли полотна експонуються вперше, як це сталося цими вихідними. 5-7 листопада тут у приміщенні Клубу підприємців діяла виставка молодого й талановитого ладижинського художника Вадима Ткачука.
Експозицію сміливо можна назвати відкриттям сезону 2021, адже ладижинець не просто працює в техніці стилізованого реалізму, а надає перевагу монохромним анімалістичним макрозображенням.
«У кольорового зображення немає акценту. От, наприклад, черепаху я спеціально через фотошоп робив чорно-білою, щоб писати з неї картину. У цій роботі є якась глибина, її краще видно. Не дарма сьогодні увесь світ повертається до чорно-білого фото. Бо кольорове фото дивишся – це яскраво. А на чорно-білому ти концентруєшся на якихось об’єктах. Їх краще видно», – зазначив у коментарі для Л’Новин Вадим Ткачук.
Перше виставка ладижинського художника налічувала двадцять п’ять робіт. П’ятнадцять з них митець написав за пів року карантину. У кожної роботи є своя «біографія». Деякі з них він жартома назвав «карантинною історією».
«Це в мене, ніби серія вийшла. Білий носоріг – він на межі винищення, адже на них полюють браконьєри заради рога. Їх у світі залишилось пару штук. Темперамент його мені подобається. Тварина наче б то габаритна, усі думають що вона агресивна, а вона – одна з найспокійніших. І тут в зображенні багато фактури, з якою можна працювати. Равлик – взагалі карантинна історія. Цей молюск за будь-яких несприятливих умов (чи погода чи якась небезпека), одразу ховається у своєму будиночку. Так і ми під час карантину сиділи в домівках і перечікували якісь недуги», – розповів Вадим Ткачук.
За три дні роботи виставки її відвідали чимало ладижинців, як кажуть від малого до великого. При чому фаворитами дитячої аудиторії стали макрозображення жуків. Зокрема, в експозиції представлений жук-голіаф, (гербарій з яких має попит серед колекціонерів), або стилізований художником жук-віолончель, який асоціюється у митця зі звуками природи. Малеча жваво та із захопленням обговорювала членистоногих. Для них художник Вадим Ткачук навіть провів цілий екскурс у світ комах.
Свої роботи ладижинець не продає, а здебільшого дарує батькам та друзям й поступово поповнює власну колекцію – така собі інвестиція у забезпечену старість. Основний заробіток Вадиму наразі приносить робота майстра з татуювання. Власні ескізи тату також були представлені на виставці. Переважну більшість його авторських робіт носять на тілі столичні шанувальники тату. Але, як каже художник, ця робота не завжди приносить задоволення, адже клієнт платить, і він хоче бачити результат.
«Якийсь період був, коли я від цього отримував задоволення. Але це втома, і тобі все одно потрібно працювати, бо людина тобі платить і потрібно шість-сім годин відпрацювати. Бувало й таке, що десять годин працювали. Бувало й, що один день я працював десять, а другий день вісім годин. В мене є такий клієнт – він хірург, то він чотири дні підряд він терпів по шість годин», – пояснив Вадим Ткачук.
На полотна часу в художника йде не менше – по п’ять-десять днів. Але тут, як розповів митець, можна увімкнути музику та зануритися в роботу, не зважаючи на час. Але, як зізнався Вадим Ткачук, чорно-сірі роботи теж стомлюють, тому він періодично працює в кольорі. Барвисті полотна ладижинця також були представлені на виставці.
Експозицію сміливо можна назвати відкриттям сезону 2021, адже ладижинець не просто працює в техніці стилізованого реалізму, а надає перевагу монохромним анімалістичним макрозображенням.
«У кольорового зображення немає акценту. От, наприклад, черепаху я спеціально через фотошоп робив чорно-білою, щоб писати з неї картину. У цій роботі є якась глибина, її краще видно. Не дарма сьогодні увесь світ повертається до чорно-білого фото. Бо кольорове фото дивишся – це яскраво. А на чорно-білому ти концентруєшся на якихось об’єктах. Їх краще видно», – зазначив у коментарі для Л’Новин Вадим Ткачук. Перше виставка ладижинського художника налічувала двадцять п’ять робіт. П’ятнадцять з них митець написав за пів року карантину. У кожної роботи є своя «біографія». Деякі з них він жартома назвав «карантинною історією».
«Це в мене, ніби серія вийшла. Білий носоріг – він на межі винищення, адже на них полюють браконьєри заради рога. Їх у світі залишилось пару штук. Темперамент його мені подобається. Тварина наче б то габаритна, усі думають що вона агресивна, а вона – одна з найспокійніших. І тут в зображенні багато фактури, з якою можна працювати. Равлик – взагалі карантинна історія. Цей молюск за будь-яких несприятливих умов (чи погода чи якась небезпека), одразу ховається у своєму будиночку. Так і ми під час карантину сиділи в домівках і перечікували якісь недуги», – розповів Вадим Ткачук.
 |  |
За три дні роботи виставки її відвідали чимало ладижинців, як кажуть від малого до великого. При чому фаворитами дитячої аудиторії стали макрозображення жуків. Зокрема, в експозиції представлений жук-голіаф, (гербарій з яких має попит серед колекціонерів), або стилізований художником жук-віолончель, який асоціюється у митця зі звуками природи. Малеча жваво та із захопленням обговорювала членистоногих. Для них художник Вадим Ткачук навіть провів цілий екскурс у світ комах.
Свої роботи ладижинець не продає, а здебільшого дарує батькам та друзям й поступово поповнює власну колекцію – така собі інвестиція у забезпечену старість. Основний заробіток Вадиму наразі приносить робота майстра з татуювання. Власні ескізи тату також були представлені на виставці. Переважну більшість його авторських робіт носять на тілі столичні шанувальники тату. Але, як каже художник, ця робота не завжди приносить задоволення, адже клієнт платить, і він хоче бачити результат.
«Якийсь період був, коли я від цього отримував задоволення. Але це втома, і тобі все одно потрібно працювати, бо людина тобі платить і потрібно шість-сім годин відпрацювати. Бувало й таке, що десять годин працювали. Бувало й, що один день я працював десять, а другий день вісім годин. В мене є такий клієнт – він хірург, то він чотири дні підряд він терпів по шість годин», – пояснив Вадим Ткачук.На полотна часу в художника йде не менше – по п’ять-десять днів. Але тут, як розповів митець, можна увімкнути музику та зануритися в роботу, не зважаючи на час. Але, як зізнався Вадим Ткачук, чорно-сірі роботи теж стомлюють, тому він періодично працює в кольорі. Барвисті полотна ладижинця також були представлені на виставці.
Повернутись