Детальніше про це в інтерв’ю, яке дав Руслан Волков журналістам програми «Люди і бізнес».
«В Європі у сегменті птахівництва таких проектів немає. Це унікальний проект, який народився на «Вінницькій птахофабриці», – Руслан Волков
Шлях Руслана Волкова в агрокомпанії МХП починався зі стажера на «Вінницькій птахофабриці». Потім Руслан Волков очолював птахофабрику «Оріль-Лідер» на Дніпропетровщині. І ось вже близько року, Руслан Дмитрович керує Філією «Птахокомплекс» «Вінницької птахофабрики», яка налічує 19 дільниць з вирощування птиці. І на кожній такій дільниці розташовані 38 пташників, в одному такому пташнику знаходиться 55 тис. голів.
– Це чималеньке господарство. Руслане Дмитровичу, Ви часом не пошкодували, що погодилися його очолити?
– Ні, звичайно! Тільки пишаюсь тим! По-перше, це підприємство є для мене рідним, тому що основний свій шлях я пройшов тут. Моє професійне зростання від технолога до заступника директора теж відбувся на «Вінницькій птахофабриці». Тим більше, це підприємство знаходиться на моїй рідній землі, в батьківському краї. Тому я пишаюся тим, що я тут, і радий, що очолюю це підприємство.
– Руслане Дмитровичу, маю запитати: Ваше очільництво припало на доволі складний період коронакризи, з чого почали свої кроки як директор?
– Одним із головних критеріїв для успішного розвитку підприємства є команда. Позитивний імідж компанії залежить від відповідальності, професійного рівня та мотивації колективу. Перше, що я зробив, коли прийшов на фабрику – зустрівся зі своїм колективом. Ми визначили наш напрямок роботи та основні задачі на сьогодні. Найпріоритетнішим завданням було збереження колективу під час пандемії COVID-19. Це стало можливим завдяки програмі щодо профілактики захворювання на ковід серед персоналу, яку ми провели на підприємстві. Вважаю, що за цей час ми добре впорались. Адже щоденно відстежували показники захворюваності на коронавірус в нашому регіоні. З огляду на динаміку розповсюдження вірусу, змінювали профілактичні заходи. Постійно працювали з громадами, де проживають наші працівники. Завдяки жорсткому контролю, нам вдалось локалізували та не допустити масового розповсюдження вірусу. Ми систематично надавали підтримку співробітникам, щоб вони мали можливість повноцінно пройти лікування та профілактику в разі захворювання.
Поряд з цим, 2020 рік, став для нас інноваційним. Я розповім про два найбільших проекти, які ми втілили. Перший стосується нашого основного виробництва – вирощування птиці. Ми назвали його «Віртуальний зоотехнік». Його суть в поступальному переході до процесів інтелектуального управління. Якщо детальніше, то ми почали використовувати на наших виробничих дільницях програмні налаштування, які протягом тривалого періоду давали нам найкращі показники. Раніше отриманий показник фіксувався та зберігався на машинному рівні, після – використовувався для подальших налаштувань. Наразі цим процесом керує комп’ютер. Він сам себе програмує, використовуючи лише найкращі результати нашої роботи.
– Тобто ви уникаєте людських факторів певним чином?
– Так. Ми їх сильно мінімізували. Наразі цей проект успішно розвивається. Можу сказати, що в Європі, у сегменті птахівництва таких проектів немає. Це унікальний проект і народився він на «Вінницькій птахофабриці», філії «Птахокомплекс».
Серед інших наших досягнень – покращення системи енергоменеджменту. А саме впровадження стандарту ISO:5001. Це дозволяє слідувати системному підході в енергоефективності та енергобезпеці, зменшення енергоспоживання, а також зниження забруднення навколишнього середовища та збереження природних ресурсів.
Щодо виробничих показників, то тут є над чим працювати, разом з тим ми вже маємо чим пишатись.
– Руслане Дмитровичу, чи можете Ви зняти завісу таємничості про заходи безпеки, котрі застосовуються на птахофабриці? Адже містом ширяться легенди про їх суворість. Наприклад, кажуть, що жінкам не можна користуватися косметикою, або ж навіть вирощувати вдома курей. Наскільки це відповідає дійсності?
– Я почну з біобезпеки, яка є на виробничих дільницях. Вона дійсно сувора та діє чітко за правилами. Жінки можуть користуватися косметикою до робочого процесу і після нього, але не під час. Як взагалі все відбувається? Наші виробничі потужності – закритого типу. Перед тим, як працівник заходить на своє робоче місце, він має пройти санітарний пропускник, де залишає свій одяг, в якому приїхав з дому. Співробітник приймає душ, після чого переодягається в робочий спецодяг, який щоденно перуть. Далі дезінфікує руки і потрапляє на територію виробничої дільниці. Перед входом у кожне приміщення також відбувається дезінфекція рук та взуття, в якому людина заходить. Перед тим, як потрапити у пташник відбувається фінальне перевзування. Біобезпека для нас на першому місці.
Тепер про домашню птицю. Те, що ви сказали, дійсно правда. З самого початку роботи МХП, коли компанія почала працювати з птицею, для працівників діяло положення. Згідно з ним, співробітники, які безпосередньо контактують з птицею у своїх господарствах не можуть її тримати вдома. Щоб компенсувати це, компанія почала видавати пайки пільгової продукції – 6,5 кг на одного працівника щомісяця. На даний час ці правила продовжують діяти.
– До речі, зараз в Україні набуває популярності проект «Відкриті клітки». Активісти вимагають використовувати альтернативні методи вирощування птиці на противагу клітинним батареям. Як у Вас з цим справи?
– Відразу скажу, що на птахофабриках МХП, зокрема на ВПФ, застосовується тільки підлогове утримання птиці. У нас немає жодного пташника, в якому птах перебуває в клітці. У вільних умовах птиця зростає значно краще – це доведено. В пташнику сухо і тепло, тому тут не може бути специфічного запаху. Підстилкою служить лузга соняшника, вирощеного на наших полях. Це є гуманний метод вирощування, при якому ми дійсно отримуємо той потенціал птиці, який в неї закладений генетично.
– Наші слухачі добре знають, що корми для птиці «Вінницької птахофабрики» вирощуються також підприємствами Групи МХП. Що скажете про якість? Чим годуєте птицю?– Основна структура комбікорму – кукурудза, соєвий шрот, соняшникова макуха та зерно. Тобто всі корми повністю натуральні та вирощені на землях, які орендують наші підприємства. Ми підприємство закритого типу, сировинну базу використовуємо свою. Всі наші комбікорми – натуральні. У нас працює спеціальний відділ, який займається розробкою рецептів кормів. Хочу вам сказати, що це ціла наука.
– А що означає маркування класу «А» на продукції вашої компанії?
– У цьому напрямі ми здійснили справжній прорив. В чому він полягає? Сьогодні ми всі знаємо, що у світі гостро стоїть питання антибіотикорезистентності. Через звикання до антибіотиків, вони перестають працювати, а інфекційні хвороби не піддаються лікуванню. Тому наше підприємство з січня 2020 року добровільно стало учасником тримісячного контрольованого моніторингу залишків інгібіторів та токсинів у кормах, воді, кінцевій продукції та продуктах життєдіяльності птиці протягом всього циклу її вирощування, який було організовано на замовлення «Союзу птахівників України». Оцінка «класу А» означає відсутність застосування антимікробних засобів на всіх етапах – від батьківського стада до виробництва м’яса. Повністю відмовитись від використання антибіотиків вдалось завдяки застосуванню альтернативних методів та командній роботі фахівців.
Один із методів, про який я до цього говорив – це рівень нашого біозахисту. І, мабуть, найголовніше – це розуміння наших працівників цих правил біозахисту.
– Тобто усі звинувачення, котрі лунають у Ваш бік, що птиця вирощується з використанням антибіотиків, є абсолютно безпідставними?
– Так.
– Руслане Дмитровичу, як розпочали цей рік? Карантин позначився на об’ємах виробництва? Кардинально щось змінювали через досвід, набутий під час пандемії?
– Однозначно змінювали, ризики ми оцінюємо постійно. Деякі з наших підрозділів навчились працювати віддалено. На даний час, якщо є хоча б підозра, я не кажу про ковід, ініціюємо перехід людей на віддалену роботу. Для цього ми забезпечили працівників ресурсом для роботи вдома. Це нормальна практика. Також на основних наших підприємствах ми виробили системи, котрі дають можливість здійснювати рокірування процесів, коли підвищується захворюваність в колективі. Ми до цього підготувались. Зараз система вже відпрацьована та працює автономно.
– Чи можете сказати, що працюєте в «команді мрій»? І що робите для того, щоб мотивувати співробітників птахофабрики?
– «Команда мрій» – це вся велика родина МХП. А друга, трохи менша, це та, яка на даний час на «Птахокомплексі». Це молоді, хороші, енергійні люди, які вміють широко мислити. Мені подобаються люди, які не просто хороші спеціалісти одного напряму чи процесу. А ті, які поважають думку один одного. В яких є чесність, відповідальність – головні людські якості. Такі з цікавістю залучаються у виробничі процеси, ще й встигають займатись саморозвитком. Головне завдання для мене – створити сприятливі умови для таких працівників, мотивувати їх.
– Як мотивуєте?
– Щодо матеріальної мотивації – в компанії працює програма «Банк ідей», де працівники за реалізацію своїх ідей отримують винагороду. 2020 рік був врожайним для таких людей. Працівники, котрі потрапили у цей проект, отримали близько 1,5 млн грн винагороди. Для підприємства це був ще більший показник фінансового ефекту.
– Руслане Дмитровичу, насправді дуже приємно спостерігати за тим, як ви із захопленням розповідаєте про свій колектив. Зараз, мабуть, дуже мало таких підприємств, котрі забезпечують такі сприятливі умови роботи. І хочеться побажати вам лише успіху. Успіху, процвітання та підтримки усіх громад, які на вас дуже сподіваються. Щиро дякую, пане Руслане, за відверту розмову.
Спілкувалась Тетяна Поліщук