Ладижин C

Стрічка новин

21:24
СТАРТУВАВ НОВИЙ СЕЗОН КОНКУРСУ БІЗНЕС-ІДЕЙ «РОБИ СВОЄ»
PR
17:07
Ветерани та їхні родини з Вінниччини можуть отримати гранти до 100 тис. грн
PR
11:43
6 грудня в Ладижині святкуватимуть День святого Миколая
19:15
В Ладижині розробляють програму реабілітації захисників України
ексклюзив
19:10
Художники і дизайнери Ладижина також допомагають ЗСУ
ексклюзив
15:05
Ладижинські волонтери виготовляють один маскувальний костюм приблизно за дві години
ексклюзив
22:01
7 млн грн на громади: стартував новий сезон конкурсу “Час діяти, Україно!”
PR
22:16
У Ладижині під час війни запустили ситуаційний центр зі штучним інтелектом
14:39
Близько тисячі маленьких ладижинців обслідували лікарі Охматдиту
ексклюзив
22:18
143 дитини, перебуваючи за кордоном, продовжують здобувати освіту в Ладижині дистанційно
ексклюзив
21:06
Героям присвячується. Прем’єра пісні Василя Куцака - ВКЛОНІМОСЬ!
ексклюзив
21:39
Переселенці з Херсону відновили в Ладижині бізнес, який мусили закрити через війну
ексклюзив
16:00
Відкладене через війну весілля – переселенці з Бахмуту одружилися в Ладижині
ексклюзив
19:54
Арт-кав’ярня Фредерік допомагала переселенцям, а тепер - українським воїнам
ексклюзив
21:54
Найстаршій волонтерці з села Лукашівки - 93 роки
ексклюзив
19:40
У Ладижині відкрився заклад стрітфуду в новому форматі - Döner Mаркет кафе
PR
13:02
В Ладижині продовжують відключати електроенергію, щодекади змінюється графік
оновлено
22:54
В Ладижині змінився графік відключень електроенергії в 2-й декаді січня 2023 року
оновлено
11:49
Графік відключень електроенергії в Ладижині з 04.01 по 10.01.2023
15:12
Графік відключень електроенергії в Ладижині з 21.12 по 31.12.2022
13:37
Новий графік відключень електроенергії в Ладижині - з 11.12 по 20.12.2022
13:18
Незаконне перевезення лісу виявили в Гайсинському районі
12:27
Як оформити пенсію під час воєнного стану
11:10
Поліція розшукує неповнолітнього жителя Гайсинського району
18:04
На Вінниччині очікується погіршення погодних умов!
16:37
Серійного крадія затримали у Гайсинському районі
14:08
Діти ветеранів війни, учасників бойових дій та осіб з окупованих територій можуть навчатися на бюджеті
13:27
В Гайсинському районі чоловік погрожував зброєю військовослужбовцям
17:53
Мобільні оператори можуть частково обмежити окремі сервіси.
16:59
«Укренерго» вводить екстрені відключення світла по всій Україні
Більше новин
» » Вогонь і воду я пройшла раніше, а мідні труби я точно пройшла в Гайсині, – Людмила Головашич про перший рік на посаді голови РДА


Вогонь і воду я пройшла раніше, а мідні труби я точно пройшла в Гайсині, – Людмила Головашич про перший рік на посаді голови РДА

Фото: Ладижин Новини
ТОП / ІНТЕРВ’Ю
7 643
0

В гостях у програми «Актуальне інтерв’ю», яка транслюється на хвилях постійного партнера Л’Новин «Lada.fm», побувала голова Гайсинської Районної Державної Адміністрації Людмила Головашич. Спілкування відбулося не випадково. Людмила Головашич вже рік, як очолює Гайсинську РДА, до цього часу пані Людмила була депутатом облради. Період її призначення збігся з адміністративною реформою в Україні. До того ж – пандемія в умовах медичної реформи. Також минулої осені відбулися вибори до місцевих рад. І ще один момент – вперше за всю історію Гайсинського району його очолила жінка. Словом період був доволі насичений. Як вдалося його пройти Людмилі Головашич на новій посаді, дізнаємося з «Актуального інтерв’ю».

– Людмило Володимирівно, що скажете про перший рік роботи на посаді голови РДА?

– Ну що розповісти про перший рік на посаді? Справді Гайсинський район взагалі що старий, що новий, вперше очолила жінка. Це правда. І хоч сама адміністрація складалася з 95% жінок, керує нею жінка справді вперше за всю історію існування адміністрації. Призначення було дійсно дуже непросте, тому що я призначалась, як керівник, тільки Гайсинського району в старих його межах. І тільки вже у лютому я була перепризначена. До речі, одна з усієї команди, яка була призначена на цю посаду. Інші перешли у другі райони, а я після співбесіди в офісі президента, залишилася. І вже 4 лютого був другий наказ вже на Гайсинський район в нових його межах.

– Людмило Володимирівно, які функції сьогодні виконує районна держадміністрація?

– Районна адміністрація сьогодні чекає насправді Закону України «Про місцеві державні адміністрації», де вже в межах нових повноважень мають бути чітко закріплені контрольні функції за нами, як за адміністрацією. Але ми будемо контролювати саме ради цих громад, їх рішення, тобто це їхній юридичний, так би мовити, нагляд. Свого часу такий нагляд був у прокуратури, та його забрали. Та сьогодні точиться дуже багато питань. І, звичайно, місцеве самоврядування не хоче, щоб його контролювали, а влада хоче, відповідно, щоб надати контроль саме державним адміністраціям. Адже коли є сьогодні в місцевих громадах земля, ресурси, люди, податки, які сьогодні залишають, то мають, відповідно, бути й контрольні функції, розумієте? Тому що деякі захищені статті, вони мають бути захищені, а не виноситися на розгляд і так далі. Деякі речі треба людям розказувати, пояснювати, щоб не допустити того, що бюджети будуть просто використані, як приватні кошти, і працювати на якусь одну сім'ю, а не на громаду. Бюджети громад – це бюджети всіх людей. І кожен повинен це розуміти. Звісно все зразу не зробиться, але якщо в цьому році будують сміттєзвалище, а в другому році будують лікарню, а в третьому році начиняють наші школи сучасними технологіями, нема питань. Має бути план розвитку громад. До речі, я хочу сказати що ми зі свого боку дуже переживаємо і хочемо, щоб навпаки розвивалися громади, і щоб розвивалися саме місцеві території. Тобто і більше податків щоб залишалося на низах, і можливості використовувати й так далі. Але громада повинна знати свій бюджет. Вона повинна розуміти що отака-то сума – це обов'язковий платіж на зарплату всім, хто працює в бюджетній сфері, а отакі-то гроші залишаються там-то і там-то, а в стільки нам обходиться утримання нашої влади, а ось стільки у нас є грошей, які ми можемо використати. І має бути діалог, має бути партнерство між усіма громадами, розумієте? Так не може бути, знаєте, це хибна думка, коли кажуть: «ми в їх обрали, хай вони цих п'ять років що хочуть, то там і роблять». Друзі, так не може бути. Безмежна влада розбещує безмежно. От у чому проблема. Владу треба контролювати. На то і щука в річці, щоб карась не спав. Тому має бути якийсь запобіжник у вигляді таких адміністрацій. Можливо ми будемо керувати державними субвенціями, тобто всі програми, які сьогодні будуть надходити на громади: розвиток шкіл, дитячих дошкільних закладів, лікарень, спортивних закладів і так далі. Словом, будуть програми й будуть державні кошти, а де є державні кошти, там обов'язково має бути державний контроль. Обов'язково.

– Але ж це обов'язки префектур, про які так багато говорили минулого року.

– Ми говоримо зараз про квазіпрефектури. Для того, щоб була повноцінною префектура, потрібно зробити зміни в Конституції України. Я думаю що це питання ну не раніше лютого зможе вирішитись. Тому що це Верховна рада. Рішення мають бути ухвалені на цій сесії, на весняній сесії й, відповідно, вже на новій сесії нового року. Тобто за дві сесії все це мають зробити.

– З чого вам довелося починати на своїй посаді?

– Ми починали з ковіду. В нас не було кисню ніде. У нас в лікарні кілька точок було всього кисню. А сьогодні в нас 120 ліжок під киснем. У нас своя станція (киснева, – ред.), в нас 210 балонів у гайсинській опорній лікарні кисню. Я іноді жартую, але це насправді: вогонь і воду я пройшла раніше, але мідні труби я точно прийшла в Гайсині. Мідні труби – це ті труби, по яких іде кисень. Я вчилася їх паяти, я знаю як їх паяти. Одягала костюм і йшла рахувати кількість цих точок кисню, які є в лікарні. І це правда. І сьогодні це врятувало багато життів. І якщо сьогодні ви мене запитаєте, що було найважче, я хочу сказати, був момент уже в березні: вже була окрема лікарня і вона вже належала місту, і головний лікар сказав що в нас залишилася 3 кисневих балони, і до понеділка кисню нема ніде. Ми знайшли його. Від Києва до Житомира передзвонили у всі лікарні, перепозичили й знайшли 30 балонів кисню. І я думаю що однозначно спасли цим життя. Це дійсно був рік, коли ми спілкувалися багато з лікарями. І найважчою була ситуація, коли на комісію в справах неповнолітніх приїхало двоє діток. Вони втратили маму від ковіду, а перед цим бабусю. Такі залюблені абсолютно домашні діти. І від тебе залежить в який інтернат ця дитина потрапить. Я досі пам’ятаю очі цих дітей. Я просто не можу без сліз про це згадувати. Це було жахливо. Це найжахливіший момент в моєму житті, який тільки був.Ну це життя. Ми звичайно будемо вчитися з цим жити, ми вже навчилися з цим жити. Ми вже маємо кисень, ми вже маємо балони, ми вже знаємо як його лікувати. Facebook іноді нагадує певні моменти з життя. Нещодавно він мені нагадав, як ми зайшли з Великим будівництвом, яке ми тільки почали, в Гайсинській та Бершадській лікарнях. Рік тому саме ми починали. Але тоді мені казали що «вона піариться перед виборами». А я кажу: «Давайте будемо піаритися разом». Ніхто не вірив. Ви знаєте, крім мене ніхто не вірив у те, що можна зробити такі лікарні за такий короткий термін і такі масштабні проекти. Коли темні коридори, де багато різних кіосків і аптек, сьогодні перетворилися на просторе абсолютно світле приміщення. Кожна палата практично має свою витяжку, деякі палати мають навіть свою каналізаційну систему, щоб не змішувалися ті хвороби, які там є. Бокси спеціальні для того, щоб, якщо потрапляють туди хворі з інфекційними хворобами, має бути окремий вхід відповідно. Коли сьогодні 24/7 можна надати якусь фахову підтримку. Я розумію що Велике будівництво приймального відділення не знімає всі проблеми, які є в лікарні. Але навіть минулого року, коли ми закінчували рік і витрачали тільки районні кошти на лікарню, ми знайшли можливість і передбачили й доплату лікарям, і купили обладнання, яке потребувала лікарня, і купували необхідні ліки. Тоді ж не було такого фінансування з Національної служби здоров'я України, як вже сьогодні налагоджена система. Тобто ми з районного бюджету абсолютно все помагали й купували, бо ми розуміли, що коїться. Таку хворобу, як ковід, самотужки дуже важко подолати. На опорні лікарні зайшли два нових комп'ютерних томографа, два рентген-апарати, переносний апарат УЗД-діагностики. Ну і блок, який займається аналізами 24/7. 

Забігаючи наперед одразу хочу сказати що вже на 2023 рік є прохання, проекти та бажання зробити Велике будівництво саме дитячих лікарень і лікарень далі, тобто не приймальних відділень, а вже вторинки (2 черга). І сьогодні це буде залежати саме від місцевих громад – наскільки вони почують, наскільки вони зможуть акумулюватись і зробити певні проекти. Тих громад, які знайдуть в собі сили, можливості та співфінансування на такі проекти. 

– Тобто це може стосуватися Ладижина також?

– Ну, знаєте, з Ладижином трошки важкувато сьогодні говорити. Їхні бажання… Ми не знаємо їхні бажання, скажемо так. Якщо ми знаємо, що в Гайсині головний лікар, і в Бершаді головний лікар – вони постійно звертаються: «Можна нас, можна нас. Давайте, ми готові, ми будемо шукати гроші, ми будемо шукати можливості». То від Ладижина такої ініціативи..., можливо вона є, але я її не чула. 

– А щодо адмінреформи: для району це була історична подія, а для Ладижина ще й бонус, тому що місто втратило свій статус обласного значення.

– Скажемо так, це бонус для всіх, тому що по суті сама децентралізація передбачає, що всі 14 громад стали, як міста раніше, обласного значення. Тобто податки залишаються на місцях, розпорядників коштів теж вони, не через район. Але разом з тим впала і велика відповідальність на ці громади. Тому що коли є гроші, і ресурси, і є земля, є люди, то потрібно за це відповідати.

– Чи готові адміністрації громад сьогодні нести цю відповідальність?

– Не всі. Не всі розуміють навіть. Особливо молоді громади, які тільки створилися, в яких ще менше ніж рік, вони цього ще не розуміють. 

– Від чого це залежить?

– Це залежить від професійності та від різного бачення. Хтось будує соціальні проекти, а хтось приватні. Хтось ставить на те, щоб було добре людям – розвиває медицину, а хтось навпаки скорочує її. І вважає ще зайвою тратою. І це правда. Хтось намагається більше заробити, а хтось намагається менше витратити. У кожного різні підходи.

– Маєте приклади?

– Якщо взяти Дашівську громаду, де 60 об'єктів соціальних: культура спорт освіта, і там цим керує всього три людини. Уявляєте? 60 об'єктів, малесенька громада. Тобто там навчилися економити гроші.

– Тут, мабуть, варто згадати який у них бюджет.

– В них невеличкий бюджет. В них всього власних десь близько 40 мільйонів. Найбільший платник податків – їхня школа. Є такі громади.

– Так вже в нашій країні склалася, що війна на Сході нам показала, що потрібно відновлювати армію. Ковід показав, що варто братися за медицину. Але є ще одна галузь в Україні, котра брак уваги може показати трохи згодом – це освіта. Яка ситуація з освітою в районі?

– Гайсинський район дуже багатий на школи, дуже багатий на заклади освіти. Але сьогодні є тенденція, коли в школах є і по 39 дітей і по 40. Є такі малокомплектні школи. Якщо сьогодні школа в Гайсині, ліцей, щоб ви приблизно розуміли цифри, коштує одна дитина там 12-13 тис. грн на рік, то у сусідньому селі за 7-8 км дитина вже коштує 80 тис. грн на рік. Але сьогодні громади мають самі вирішувати, тобто вони могли до навчального року прийняти якісь рішення, зробити опорні школи, зробити філію школи і т.д. Ми ж зацікавлені у тому, щоб не кількість шкіл була, а якість освіти. Різниця для дитини, як буде називатися заклад в селі – школа чи філія від ліцею, наприклад, – невелика. Але рівень знань ця дитина буде отримувати непоганий. Якщо сьогодні в Ольгополі школа на 303 дитини й там повністю зроблений ремонт, повністю зроблений сучасний клас, є комп'ютерні класи і так далі, то туди сьогодні діти хочуть йти. Вони дійсно розуміють, що школа сьогодні набирає обертів і вона має більше можливостей, більшу кількість вчителів, більшу кількість інформації можна там отримати.

– Можете сказати як цього досягти?

– Розумієте, процес децентралізації почався, але люди ще не зрозуміли, що кого обираємо, з того і питаємо. Кожна громада повинна жити знаєте, так російською казали: «По одежке протягивай ножки». От в межах своїх ресурсів кожна громада повинна діяти. Я намагалась цей рік бути прикладом відкритості, людяності й такої інформаційності влади. Тобто про кожен свій крок, про кожну свою дію звітувати перед своїми громадами. Але громадам цього не вистачає. У на слюди не розуміють і не знають скільки на кожну школу йде грошей. А ці цифри мають бути завжди, кругом. Це важливі цифри. Якщо на лікарню йде 9 мільйонів, а на утримання апарата – 90, то людям треба це кожен раз розказувати. І вони повинні питати: «А за що тоді там отримують?». Якщо сьогодні громади деякі відмовляються від премій та доплат для того, щоб прожити, щоб зробити щось в селі – чи дорогу, чи ще щось, а другі навпаки 100% премій і доплат собі отримують. До речі, Гайсинська РДА кожен рік отримувала, так би мовити, кошти на делеговані повноваження. У цьому році ми не копійки не взяли з районного бюджету. Тобто ми фінансуємося виключно в межах коштів, які передбачені на наше утримання, на наш заробітний фонд. В межах заробітного фонду ми існуємо і працюємо. Ну а район взяв на себе до прикладу 8 млн грн на своє утримання – районна влада. Якщо відверто, я думала, що вони відмовляються від цих коштів, наслідуючи наш приклад. Якщо минулого року район мав десь три мільйони на делеговані повноваження, то в цьому році ми кошти ці поділили між тим, що купили ліфт в гайсинську в лікарню, і процес цей вже завершується, вже іде комплектація нового ліфту, якому 45 років, і частину коштів віддали на ремонт амбулаторії в Тростянецькій громаді. Ну треба ділитися, і починати з того, що підтримувати ті проекти, які дійсно сьогодні дуже важливі. Тому що і лікарні важливі, і школи важливі, і дороги.До речі, так активно ще ніколи не будувалися державні дороги. Ви бачите і якість, і темпи, і настільки сьогодні серйозно працює команда. І дорога р-33 сьогодні на часі, і вона для нас дуже важлива. І я думаю що й об'їзна на Бершадь, і дорога, яка з'єднує р-33 з громадою села Гордіївка там досить погана. І частина дороги від Тростянця, і до Теплика дорога, і т.д. І частина дороги вже зроблена, навіть здана, як, наприклад, частина дороги до Теплика. І там ідуть далі. Ну дорогу не можна просто так зробити. Кожен шматок дороги проходить чимало узгоджень. Це дуже багато роботи, яку не видно. Ми сьогодні добудовуємо дитячий садочок в Гайсині, і це теж Велике будівництво. Це вже четверте Велике будівництво: починали з моста, потім дві опорних лікарні, а тепер садочок – це чотири. А треба думати вже і про те, щоб робити стадіон у якійсь громаді – сучасний, красивий, з трибунами, з підсвіткою, з сучасними технологіями, з екранами, на яких можна дублювати цей футбол. Треба якійсь громаді дивитися і будувати парки теж за державні кошти. І це вже є така пропозиція. Тобто я взагалі була б щаслива, якби кожна з 14-ти громад мала один з проектів Великого будівництва, і я завжди закликаю всіх своїх читачів і друзів і ворогів, і кажу: «Ви повинні підтримувати, тому що це не те, що десь кудись вивозиться, це не приватне будується, це будується державне. 

Коли таке було за 30 років Незалежності, що людині в лікарні щось для неї зробили безкоштовно? Ніколи. 10 опорних лікарень у Вінницькій області отримали сучасне діагностичне обладнання, яке ми зобов'язуємося перед громадою, і весь час повторюємо: ЦЕ БЕЗКОШТОВНО. Сучасне обладнання, яке працює для вас безкоштовно. Це немалі кошти. Я, коли захворіла, робила КТ діагностику за 1100 грн, і це ще не дуже дорого. А кому треба два рази робити? А в кого, не дай Бог, дві-три людини в родині захворіло. Ми ж розуміємо, наскільки це важливо. Так, це не вирішує всіх проблем, але для простих людей це точно допоможе. 

– Чи зрозуміли прості люди у районі що до вузьких спеціалістів їм доведеться їздити у Гайсин чи в інші опорні лікарні? І друге питання: як це зробити, адже ця сама р-33 у напрямку від Ладижина до Гайсина так і не відремонтована?

– Саме тому всі державні дороги однозначно будуть ремонтуватися і ремонтуються. Саме тому ми намагаємося прискорити це Велике будівництво і проект за проектом, коли закривається, щоб він відкривався. Але скільки палок в колеса ставиться сьогодні. Це просто катастрофа. Я, знаєте, іноді дивуюсь і кажу: «Ну що ж такого поганого ми робимо? Це ж безкоштовно». А мені дуже просто взяли на папірці розписали: якщо приватне КТ приносить понад 10 мільйонів на рік, а ми тут поставили безкоштовно. Ви ж розумієте, яке коло людей ми образили, залишивши їх без заробітку?Я не бізнесова людина по суті. Я дуже соціальна людина, правда. І можливо в тому я за оце горю і за це переживаю. Ну а є люди, які дійсно у всьому бачать бізнес. Тому дуже часто кажуть, що бізнес і політика мають бути окремо. 100 процентів. Розумієте, коли людина бюджет громади сприймає, як бізнес і як нарощування, то воно так і буде. Ви за все будете платити, за кожен крок будете платити, бо для нього все бізнес. І для нього, напевно, це нормально. Я сприймаю отакі соціальні проекти – що школа, що садочки, що лікарня – все це має бути доступним. 

– І тут, мабуть, ще грає роль усвідомлення людьми, що понад 60% місцевого бюджету – це наші з вами податки.

– Все є податки. Я завжди кажу: все є податки. Навіть та гречка, яку вам приносять перед виборами, це теж наші податки. Це все є податки абсолютно. А ви досі за 30 років що податків не платили? Платили. То чому досі цього не робилося, а сьогодні робиться? Сьогодні не в офшори гроші виводяться, не приватні будинки будуються, не машини дорогі купляються чиновникам, правда? А насправді робиться щось для людей. Це треба побачити і це треба оцінити. Якщо ми цього не будем цінувати, то ми цього не буде мати, розумієте. І ми можемо багато більше втратити, чим знайти. І щоб потім лікті не кусати, і не казати, і не жалкувати за певними програмами і речами, то потрібно хороше підтримувати, а погане не підтримувати. Ніхто не каже що не може бути помилок. Щоб добре навчитись ходити раз 10 треба впасти. Ми всі мусимо працювати і десь якісь помилки, певно, робити. Але я думаю що професійність і команди, і влади насамперед в реаліях, які відчувають люди.

– За рік роботи на посаді чи вдалося вам виявити збій у системі? От не працюєі з цим треба щось робити.

– Знаєте, дуже багато людського фактора. Чим менше в нас буде послуг, котрі залежать від людей, тим буде краще. Наводжу дуже простий приклад, і ви мене зараз розумієте. Свого часу, щоб отримати закордонний паспорт, потрібно було мати або блат, або якісь там зв'язки, або платити скажені гроші. Сьогодні нам смішно, правда, що кожен заходить в інтернет, замовляє собі будь-яку послугу в службі і отримує закордонний паспорт. Хочеш – швидко, хочеш – не швидко.

– Так, але ладижинцям для цього тепер потрібно їхати у Гайсин.

– Це все нюанси які, я думаю, Ладижин подолає. Я думаю що він виправить цю помилку, і ніхто не буде їздити в Гайсин. Тим більше, я думаю, можна буде зробити якщо не центр, то якусь філію точно. Так само до мене зверталися люди щодо закриття пологового будинку. Ну, треба продумувати варіанти. В нас є прекрасна можливість зараз придумувати і адаптувати оцю реформу до себе. Ми її не можемо змінити, тому що Україна певні зобов'язання вже взяла. І не ми починали ці реформи, давайте чесно скажемо. Але те, що нам дісталося, ми мусимо сформувати і пристосовувати так, щоб людям було від цього зручно. І якщо ми не можемо утримувати весь пологовий будинок, то подумаймо, може філію якусь будемо утримувати, чи якось налагодимо ці зв'язки і так далі. Тобто треба сідати, рахувати, думати, шукати можливості. І ось тут якраз кмітливість влади, її професіоналізм, і головне – має бути бажання допомагати людям і бачити людей – тоді все буде нормально.

– Дорога р-33 та міст у Ладижині. Цього року їх нарешті відремонтують?

– Сьогодні ми чекаємо деякі погодження і узгодження по проектах і максимально будемо підтягувати в цьому році. Сьогодні вже міст в Ободівці майже закінчений, залишилося тільки правий бік доробити. Траса сама вже все відкрита. Там міст старий був, його доробили, і помаленьку переїжджаємо на міст в Ладижині. Чому так про мости, тому що мости найбільше часу забирають. Тому що дорога в принципі робиться швидко – є вже технології дуже чіткі, прозорі, є гарантія на ці дороги. Це не просто так, вони всі під контролем. Це ж не просто дорога: освітлення в населених пунктах, відбійники, перила, зони спеціальні, розширення, розмітка. Все продумується і все робиться. Я розумію що за один рік це не зробиться. Знаєте, мені іноді дорікають, що це ж проект минулої влади. Я кажу: «Так, ще колись Азаров починав ремонтувати дороги і навіть звітував, що в нас зроблено 90% доріг». Хочеться просто сміятися. Ну якесь таке перетягування. В нас нема політичної культури. У нас якийсь політичний егоїзм: якщо ми робимо щось, то хтось має сказати, що це погано. А я завжди закликаю політичних конкурентів, опонентів і кажу: друзі, ми повинні бути політичними партнерами. Нема питань: ми робимо дорогу, ви робіть гарний смітник, робіть зупинку з вайфаєм, робіть якусь зону відпочинку для заїзду автомобілів. Це ж було б чудово. Ми робимо лікарню, а ви всі туди ще на 20 мільйонів обладнання. Нема питань. Я ж рада, що більше буде таких подарунків, тим буде класніше. Ну трошки ображаються на мене. Ну це правда.

– Стосовно вислову «ображаються». Зрозуміло, що вам при виконанні обов'язків частіше доводиться мати справу з чоловіками. Що за рік роботи вам довелося чистіше відчувати – підтримку чи протистояння?

– Ви знаєте, я навіть не можу сказати, що це був якийсь супротив. Це були якісь такі дрібні капості, які мене вже давним-давно не задівають абсолютно. Я на таке практично навіть не можу ображатися. Мені просто шкода тих людей, які витратили якісь свої сили і енергію і т.д. Їх треба бавити, як малих дітей. Дитячі пустощі, я по-другому їх не називаю. Нормальні розумні чоловіки звісно придивлялися, я відчувала це. Але сьогодні я маю досить серйозну підтримку чоловічої команди взагалі регіону. Я відчуваю себе у своїй тарілці. Я нікому ніколи не була суто в жіночому такому оточені, тому що і серед депутатів обласної ради було найбільше чоловіків, і це абсолютно нормально. Та й вчилася свого часу теж майже у чоловічій компанії. Я взагалі не ділю людей справді на жінок і чоловіків, я їх дію на професіоналів, на хороших людей і на поганих людей, навіть не поганих, а просто таких, що заблукали. Я їх так називаю. Люди ж всі насправді однакові. Ми живемо одними і тими ж емоціями: щось в нас викликає усмішку, щось в нас викликає турботу, щось хочеться обняти, а щось посварити за щось. Можливо тому, що я вже пізно стала мамою, але я дійсно таку мудрість материнську свою перенесла на свої стосунки з людьми. Ну ми ж теж сваримо часто дітей, правда? Але ж це не значить, що ми перестаємо їх від цього любити. Ну нормальна абсолютно така філософія, яка мені допомагає на цій посаді. Тому що по-іншому ніяк.

Які маєте плани на наступні роки?

– Сьогодні ми за те говоримо, що гроші від приватизації малої мають заходити в громади. Сьогодні справедливий розподіл ПДФО податку на доходи фізичних осіб має бути. Ми виносимо це у Верховну Раду. Адміністративні податки на нерухомість теж мають залишатися в громадах. Має бути прозоре адміністрування тютюнового акцизу, ефективне адміністрування місцевих податків. І для того щоб наповнювати бюджет, щоб податок на землю був для всіх однаковий, справедливий, щоб сплачувалися не приховано, а абсолютно відкрито. Але для того люди мають знати, хто сплачує податки, скільки людей де працює, яка зарплата, який відсоток вони сплачують. Не можна уникати таких речей, як тіньова несплата податків, коли в нас у торгівлі це дуже часто буває. Це неприпустимо. Є різні в нас випадки. В нас є фермерські господарства, які сьогодні мінімізують свої податки і показують дві-три людини, які там працюють. А потім ці люди приходять – вони хочуть лікуватися, вони хочуть безкоштовно отримувати послуги, хочуть, щоб обслуговували їхніх дітей в музичних закладах, дошкільних закладах, школах. Нам треба культуру сплати податків зробити. Але це можна зробити лише за однієї умови – коли люди будуть бачити їхнє ефективне використання. Коли прозорість влади буде дійсно прозора. Коли ми чітко будемо бачити: стільки-то зібрали – туди розподілили. Тут багато чого залежить від місцевих депутатів. Я думаю, що наступні вибори, наступна зміна влади має бути саме за тими депутатами, які не тишком-нишком, як завжди в нас, промовчали, прокивали, а дійсно за тими хто активно відстоює і адекватно реагує на певні зміни.

– Тобто в планах сформувати нову владу?

– В планах проінформувати і навчити людей, що не один раз на виборах вони все вирішують. Не один день важливий. Важливий кожен їхній день. Я категорично проти того, щоб депутати виступали меценатами. Депутати – це люди місцевих рад, це люди, які повинні сумлінно виконувати ті обов’язки, бачити плани, і робити державницькі кроки. Не робити кроки на догоду комусь там важливі, а саме державницькі кроки. Бачити майбутнє. Розвивати садочок чи розвивати інтернет, чи будувати дорогу, чи робити водогін. А не для галочки. Я свого часу пройшла хорошу школу місцевого самоврядування і зараз дуже шкодую про той проект, який свого часу… не повірив в мене Ладижин, в мене одним із пунктів моєї програми була повна заміна магістральних трубопроводів за допомогою спонсорських коштів, коштів підприємства і коштів бюджету. На той час це були величезні кошти – понад 12 млн грн. Але це був би для Ладижина вже тоді великий прорив. Ми б сьогодні не мали тих проблем, які маємо. А до мене дуже багато звертається ладижинців з приводу якихось комунальних питань.

– Людмило Володимирівно, за рік роботи на посаді чи не пошкодували ви про тещо погодилися на цю роботу?

– Мабуть, не шкодувала. Дитина, мабуть, шкодує, що бачити маму – то для неї свято. А я, мабуть, ні. Мені подобається робити добрі речі, коли в захваті від того, як вдаються деякі успішні проекти, і як дійсно правильно були ухвалені рішення. Це класно. Взагалі, я завжди була активною – зі шкільної парти, в газеті, де б я не працювала, завжди була активна. Такий в мене характер. Мені подобаються такі речі. Я спілкуюся з багатьма людьми, я не боюся запитати, якщо я чогось не знаю, і допитуюся, чому так, а давайте так зробимо. Це абсолютно нормально повинно сприйматися. Ми ж всі кожен день маємо вчитися. І це нормально. Тим більше, коли змінюється законодавство. Коли настільки перехідний період цікавий тим, що ти хочеш допомогти, і щось зробити і додати і притягнути більше коштів у рідний Гайсинський район.

Спілкувалася Тетяна Поліщук

Шановний читач, Ви зайшли на сайт як незарєстрований користувач. Рекомендуємо Вам зареєструватись або зайти на сайт під своїм іменем.

0 коментарів

Інформаційне повідомлення

Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.