Людська уява працює в тандемі з набутим досвідом: що більше його маєш, то краще сприймаєш все, що відбувається. Іноді навіть ламаються стереотипи. Як от, уявлення про електростанцію, наприклад. Маючи певний досвід роботи на ТЕС, при потраплянні на інформацію про біогазовий комплекс МХП, що працює під Ладижином, моя уява уперто малювала енергоблоки та турбіни. На ділі ж все виявилося не так.
Що собою являє біогазовий комплекс, в чому відмінність обладнання Ладижинської ТЕС від біоелектростанції “Вінницької птахофабрики”, чим, власне, там пахне, і що за електростанцію будуватиме МХП разом з китайцями поблизу Ладижина – днями з’ясовувала безпосередньо на об’єкті. Але про все по черзі.
На екскурсію до Біогазового комплексу «Ладижин Новини» напросилися ще в середині літа. Проте, карантин завадив нашим наполеонівським планам, то ж чекали зручного моменту. І ось, час Ч настав. Чудової сонячної днини 23 жовтня я таки потрапила на об’єкт у приємній компанії журналістів ICTV, представників бізнесу та керівництва «МХП Еко Енерджи» та ВП «Біогаз Ладижин» ТОВ «Вінницька птахофабрика».
Сказати, що «Вау-ефект» спрацював – не сказати нічого.
Організатори екскурсії попередили, що на Біогаз не варто їхати у білому взутті. Ну ok: темненьке, то темненьке, і байдуже, що на підборах – іншого все одно немає. І цей момент мене дуже бентежив: а раптом застрягну в послід по самі підошви, і ходи потім «іонізуй» своєю присутністю повітря в офісі. Але страхи не виправдалися.
Біогазова установка
Біогазова установка
Наша екскурсія почалася поблизу с. Василівка, де розташована біогазова установка. Ходити тут було більш-менш комфортно, як і дихати. Очі точно не виїдало, якщо ви про це подумали. Так, запах є, але, попри нічогенькі послідові «терикони» на території комплексу, відчувався не різкий «букет» з аміаку, силосу та посліду. І, навіть, коли директор ВП «Біогаз Ладижин» Ігор Москалець підвів нас впритул до «міксера», де змішується свіжий послід з водою, соломою та іншими складовими, необхідними для ферментації, у мене нападів нудоти не виникало.
Дмитро Мельник, Ігор Москалець, Іван Тракслер
Але ж підозри – річ вперта. Тому одразу й запитую, який послід використовується для роботи біогазу – свіжий (одразу з пташників), чи, може той, що вже «відлежався» на полях? Бо фракція, котру саме засипали в міксер, на вигляд була сухою.
Міксер
«Ми беремо послід безпосередньо з пташників при зачистці бригади у тій кількості, яка нам потрібна (десь 300 тонн посліду на добу). Сьогодні нами освоюється 30-40% посліду від загальної кількості, яка є. Також завантажуємо коров’ячий гній з наших підприємств (десь 40 тонн). Додатково завантажуємо солому (до 5 тонн на добу) та пелети з соломи для можливості підтримання належного співвідношення «вуглець-азот». Це дуже важливо, щоб метаногенез відбувався відповідно до технологій», – пояснює Ігор Москалець.
Завантаження посліду в міксер
Якщо коротко, біогазова станція являє собою 12 ємностей для бродіння: 3 блоки по 3 ферментатори і по 1 доброджувачу. Кожен ферментатор діаметром 12 м містить 7-7,5 тис. м3 субстанції. 15% від цього об’єму становить послід, 12-16% – чиста вода. На біогазі її називають оборотним субстратом, адже на виході субстанцію сепарують, розділяючи на тверді органічні добрива і рідку фракцію. Рідка фракція частково використовується, як основний інгредієнт для повторного замішування, а частково, як рідкі добрива, вноситься на поля. Тверді добрива в рамках експерименту віддають фермерам в обмін на солому.
Внесення рідкого добрива в ґрунт
Циклічність процесу утворення метану (метаногенезу) в 1 ферментаторі – 29 днів. Впродовж цього часу у ферментаторі утворюється газ, котрий не накопичується, а постійно транспортується 12-кілометровим газопроводом до електростанції.
Біоелектростанція
Когенератор
6 компактних когенераторів електростанції розташовані кожен окремо на території Переробного комплексу Вінницької птахофабрики і зовні більше нагадують довгі причепи фур, встановлені перфекціоністом позаду цеху видачі кісткового борошна. Зовні все біленьке і новеньке. Перед тим, як зазирнути всередину, розпитую у директора «МХП Еко Енерджи» Івана Тракслера, в чому відмінність цієї електростанції від, скажімо, роботи Ладижинської ТЕС? Бо ж очікувала побачити зовсім інше.
«Теплова електростанція спалює вугілля, отримує пар, який крутить турбіну, турбіна крутить генератор і так виробляється електрична енергія. Наша електростанція отримує по трубопроводу біогаз, спалює його у двигунах внутрішнього згоряння, (за принципом, як в автомобілі), і виробляє пар та електричну енергію. Потужність одного двигуна – 2 тис. кВт, разом – 12 МВт і 7 тонн пару щогодини. Весь об’єм пару ми використовуємо у виробничому процесі», – каже Іван Тракслер.
Двигун когенератора
З його слів саме процес виробництва водяного пару вплинув на віддаленість розміщення електростанції від біогазової установки. Якби електростанцію встановили на території біогазу, всю теплову енергію довелося б викидати в повітря. А так 100% пару використовується для виробничого процесу філії “Переробний комплекс” Вінницької птахофабрики. А вироблену електроенергію відпускають в об’єднану енергосистему України за зеленим тарифом.
Ємність з паром
Зелений тариф
Прибутки від відпуску електроенергії, виробленої на електростанції ВП «Біогаз Ладижин» ТОВ «Вінницька птахофабрика» під Ладижином, компанія планувала спрямувати в розвиток проекту «Соціальна їдальня» в нашому місті. Наразі все так і залишається в планах. Адже, попри стабільну роботу електростанції, прибутків від постачання зеленої енергії впродовж останніх 6 місяців виробники не бачили. Зі слів керівника відділу екоінновацій ПрАТ "МХП" Дмитра Мельника, ДП «Гарантований покупець» тільки біоенергетиці боргує 1 млрд грн.
100% утилізація посліду та електростанція під Улянівкою
Щодо можливості 100% використання посліду з пташників Вінницької птахофабрики після введення в дію другої черги біогазового комплексу (коли це буде, наразі невідомо), директор ВП «Біогаз Ладижин» зазначив, що в планах компанії – максимально наблизитися до цього показника.
«Сьогодні його (послід) в нас вже купують інші компанії. Також на базі нашої птахофабрики планується будівництво електростанції з китайськими інвесторами (під Улянівкою). Ми разом з китайцями плануємо реалізувати процес спалювання. Тобто, це дуже простий спосіб отримання електроенергії. Якщо біогаз – більш складний технологічно, то там все простіше – йде спалювання ось такої маси (посліду) і виробництво електроенергії. І там не буде ніякого запаху, адже встановляться спеціальні сучасні фільтри», – говорить Ігор Москалець.
Майбутню електростанцію під Улянівкою тому і називають «котельнею». Як резюмував головний еколог МХП Олександр Семенець, з введенням в дію такої котельні, процес утилізації посліду стане суттєво ефективнішим. Мінімізується час зберігання посліду птиці на дільниці, а значить і специфічний запах. Весь технологічний процес займатиме 3 дні. В той час як зараз він триває близько 28.
Головний еколог МХП Олександр Семенець
Додаткові медіа:
