– Олександре, коли у вас виникла ідея, чи радше мрія, стати кінологом?
– Цю ідею я виношував з дитинства. Була мрія займатися з собаками, навчати їх виконувати команди. Тому і вступив до ШОС (Школи Охорони Собак) «АРІАС» в Києві. Там я навчався 5 років.
– Отже, після закінчення навчання постало питання «куди йти працювати?». Чи легко сьогодні знайти роботу за фахом кінолога?
– Взагалі роботу знайти не надто важко. Можна йти працювати в поліцію, але я обрав працювати сам на себе. Головним нюансом тут є момент реклами. Щоб про тебе почули та дізнались. Для мене це суперечливе питання, я не хотів викладати, наприклад відео, як виконує команди мій пес, адже, скажімо, він «профі». Тож, щоб клієнти не чекали захмарних результатів, краще не давати марних надій та не створювати ефект «ідеальності».
– Я маю зараз маленького песика. Звісно, мені цікаво, коли краще починати навчати його команд?
– От тут з’являється момент, коли я завжди виправляю у твердженні господарів. Дресируванням потрібно починати займатись, коли собака вчена. Що я маю на увазі: з песиком спочатку варто подружитись та дати зрозуміти, що ви друзі, далі вам потрібно виховувати собаку. Це, як з маленькими дітьми: їм варто приділяти більше уваги, давати вказівки, але з розумом. Аж потім, коли собака відчує вас господарем, тоді можна починати дресирувати. Раджу починати з 2 місяців, але все дуже відносно. Потрібно дивитись по своєму песикові.
– З якими побажаннями найчастіше звертаються господарі?
– Найчастіше до мене звертаються з проханням підготувати собаку до сторожування. Я таких клієнтів не приймаю, аргументуючи це тим, що для цього потрібен вепер. Вепер – це людина-фігурант, яка в спеціальному одязі спільно з кінологом тренує сторожових собак.
– Олександре, коли власники собак в першу чергу у вас запитують, коли пес навчиться виконувати ту чи іншу команду, що відповідаєте?
– Я дуже не люблю, коли мене запитують про якісь часові рамки, ба більше, очікують на захмарні результати з першого заняття. Розумієте, за мою практику ставалося і так, що один пес показав такий результат, який я бачив від схожих на 6 занятті. Також в кожної породи свій темперамент і характер, тому необхідний підхід до кожної собаки, як і до людини. Це потрібно бачити з першої зустрічі. Моя ціль – не навчити «сидіти», «лежати», а подружити господаря з собакою, стати тією субстанцією, яка дозволить розуміти один одного з пів слова.
– Багатьох власників собак турбує питання, як привчити цуценя до туалету, та як відучити його від псування меблів. Маєте дієві поради?
– Про туалет – спірне питання, адже собака не кішка. Ти не поставиш лоток та не чекатимеш, поки вона зрозуміє, що це за місце. Насамперед я завжди раджу погодувати собаку, та через 30 хвилин вести її на прогулянку-туалет. Але, якщо ви захотіли привчити собаку до ходіння в туалет-лоток, то будьте готові до того, що вам потрібно буде приділити собаці багато часу та терпіння. А ще ключовим моментом другого варіанту є умовний поділ кімнати на 4 зони: їдальня, зона сну, дозвілля, та туалет. Гарантія успіху – проводити з собакою час в кожному куточку відповідно до його призначення. Будьте готовими до всього.
– Чи траплялось у вас на практиці таке, що ваші команди собака виконувала, а команди господаря ігнорувала?
– Так, нещодавно був випадок, що навіть мій син, якого я взяв з собою за компанію, давав команду собаці, і вона її виконувала, а від господаря просто розверталася. Я відразу запитую в такому випадку господарів, чи той не бив собаку, адже я читав багато підручників із зоопсихології та дізнався, що така реакція часто зустрічається серед собак, якщо їх залякувати. Також бувають випадки, коли собаку подарували, а господар змушений його чогось бодай навчити «для годиться». Проте особливої любові чи ентузіазму я в таких людей не зауважую.
– Чи варто пробувати самотужки виховувати собаку? Якщо говорити мовою лікарів – займатися «самолікуванням» собаки?
– Я категорично проти того. Адже від незнання бувають наслідки. Наприклад, собак здебільшого навчають завдяки маніпуляціям з їжею. Але, якщо це робити неправильно, то можна отримати не дисципліну, а харчову агресію. Це той момент, коли ви неправильно даєте тварині урок, а собака змушує вас ховатися, коли їжа біля неї. Але не потрібно і занадто боготворити собаку. Так, її потрібно сприймати на рівні з її характером та норовами, але ви для собаки – хазяйка (хазяїн), а не «домохазяйка». Тут варто чітко розподілити ролі.
– Також цікавим є питання утримання пса на прив’язі. Часто собаки можуть впадати в депресію, протестувати по-своєму та показувати непокору і неприйняття. Що скажете з цього приводу?– Якщо ви плануєте прив’язувати собаку, то не потрібно давати їй волі до року, в іншому випадку ви прийдете до мене та скажете: «допоможіть прив’язати собаку, щоб вона це сприйняла». Це буде неможливо зробити, адже в неї вже сформувалась вольова поведінка та вона знає, що її життєдіяльність активна. Ніхто з кінологів не вчитиме вашу вже дорослу собаку. Тут немає сенсу. Гроші, час та сили на вітер.
– Чи буває таке, що собака не піддається дресируванню?
– Якщо навчання почати вчасно, то один відсоток зі ста, що ви її не навчите. Головне – правильний підхід. Повторення та домашні репетиції. Наприклад, не бачу сенсу водити собаку до кінолога, якщо ви не повторюєте та не закріплюєте навички вдома. Це, як дистанційне навчання, за яким ніхто не веде нагляд. Тобто пес побачив вправу зумів її відтворити, але якщо ви вдома її не повторили, тобто не закріпили з песиком, то собака буде на наступному занятті розгубленим школярем з чистим листком та не виконаною домашньою роботою.
– Скільки потрібно відвідати уроків, щоб навчити собаку певних команд?
Конкретної кількості нема, але я волію бачити песика приблизно на 10 заняттях. Звісно ж, разом з господарем. Адже моє діло навчити не стільки собаку, скільки хазяїна. Так, я частково контактую з собакою, але в основному – з господарем. Тому від господаря теж має бути максимальна концентрація уваги та бажання бачити результат.
– Та останнє. На вашу думку, чи обов’язково собаку водити до кінолога та вчити командам і дисципліні?
– Якщо собака має здібність навчатися, то її (здібність) потрібно використовувати. Ми ж не махнули рукою на своїх дітей та не припинили їх водити до школи чи садка, бо для чого їм освіта? Для більшості людей це принципове поняття. То чому б вам на радість, а песику на користь, не віддати чотирилапого в потрібну йому школу?
Спілкувалась Каріна Галба