Напередодні новорічних свят особливо приваблює увагу ялинковий хендмейд, котрий якісно конкурує з дешевим китайським пластиком. Соцмережі рясніють найрізноманітнішими вишитими кульками та текстильними виробами ручної роботи. Але настільки вишукані та якісні ялинкові прикраси, виготовлені у техніці макраме, я побачила вперше. На ялинці це має неймовірний та казковий вигляд. Створює таку красу наша землячка – ладижанка Галина Боровик. Саме з нею Л’Новини мали нагоду поспілкуватися про новий етап розвитку стародавнього мистецтва макраме, адже займалися цим видом творчості ще у стародавньому Єгипті.
– Галино, коли у тебе з’явилася думка займатися макраме, і чому ти обрала саме цей вид творчості?– Тим, хто пережив 90-ті роки минулого століття у свідомому віці, не страшні ніякі випробування, як на мене. Адже спочатку не було що купувати у магазинах (дефіцит), а потім не було за що, бо грошей не було. Тому я і шила, і плела, і вишивала, і навіть хліб пекла. Два роки тому відбулося щось подібне – карантин, все зупинилося. Моя робота, а я працюю в галузі туризму, постраждала чи не найбільше. Люди практично перестали подорожувати за межі країни. До того ж діти мої виросли та роз’їхалися. У мене утворився надлишок вільного часу. Я почала шукати щось таке, що б мене захопило. Бо все, що я вмію, якось зовсім не приваблювало. Тоді я почала пошуки альтернативи в інтернеті. І знайшла її.
– Для мене макраме – це щось незграбне із далекого дитинства.
– Спочатку я теж так думала. Одразу згадала оті грубі кашпо, котрі ми на уроках праці робили. Але зараз це абсолютно нові матеріали, фурнітура та ідеї. Це зовсім інший рівень. Словом, коли я на різних сайтах побачила ту красу, яку люди сьогодні створюють, я вирішила спробувати. Спочатку рідні скептично віднеслися до моєї ідеї, але згодом, з першими моїми виробами змінили свою думку.А Знаєте, що найбільше вразило, що з технікою макраме працюють навіть чоловіки. І їх роботи надзвичайно красиві. Подейкують, що макраме почали займатися саме моряки, адже це своєрідне мистецтво в’язання вузлів. Але до цього потрібно мати не те щоб хист, але бажання, натхнення, витримку. Бо треба і довжину шнура розрахувати, і постійно рахувати вузлики, і в’язати їх охайно й з однаковою щільністю, аби виріб мав симетричний і привабливий вигляд.
– Яким був твій перший виріб?– Я почала з лялечок, згодом зробила ще кілька ялинкових прикрас та розвішала їх на ялинці. І ви знаєте, на ялинці вони мають дуже стильний вигляд. Неочікувано, правда? Вони просто розкішні. Ще був футляр для окулярів, плела я його зі старих ниток, такий собі своєрідний тест драйв, і саме тоді я зрозуміла, що процес в’язання вузликів мені дуже подобається. Це затягує і заспокоює одночасно. Також на сайтах я побачила сумки-макраме. Мені подобається цей стиль.
От, наприклад оця сумка в стилі «бохо», зроблена із ниток кольору «джинс», і пасуватиме вона, відповідно до джинсового одягу. Кілька разів я не вгадала з розмірами готового виробу, але мені сподобалося і я наважилася. Наживо вони мають набагато кращий вигляд, аніж на фото – вони добротні та якісні. А коли я зробила першу свою сумку, сфотографувала її та кинула в сімейний чат, всі були у захваті. І так я переконалася у своєму бажанні творити й надалі. 
– Наскільки це дороге задоволення?– Все залежить від довжини шнура та кількості фурнітури. От на цю білу сумочку пішло 200 м. Але я не готова продавати свої вироби за собівартістю плюс символічну платню за роботу. Тому що тут вкладено багато праці й часу. В мене в принципі не стоїть питання обов’язково на цьому заробити. Я отримую задоволення від процесу. Один момент, що в мене вся шафа зайнята цими виробами та матеріалами для них. Це все потрібно кудись подіти, щоб звільнити місце для нових шедеврів (сміється).
– Що б хотілося ще спробувати?– Хотілося б спробувати колись в майбутньому зробити гамак чи підвісне крісло. Але це потребуватиме значних капіталовкладень і багато часу. І якщо дивитися на собівартість виробу, то, наприклад, гамак в «Епіцентрі» коштуватиме дешевше, ніж його плести самому. Тому, це вироби однозначно під певну аудиторію. Також я жодного разу не робила настінне панно. Я не впевнена, що мені сподобається (люблю раціональні речі). Вважаю, що варто спробувати якнайбільше, щоб зрозуміти, що саме подобається творити, а тоді, можливо, обрати конкретний напрям і розвиватися саме в ньому.
От цю ялинку я робила досить довго. Тут забагато роботи, постійно треба було слідкувати, рахувати. Це надто трудомісткий процес, на який пішло 2 тижні часу і 100 м шнура. Також, можливо ближче до літа, хотілося б спробувати плести сумки-шопери. А ще мені вдома бракує зонування простору, тобто потрібна ще одна перегородка. Але вона має бути легкою. І що я тільки туди не вигадувала, і от в мене з’явилася думка сплести макраме-перегородку. Також було б цікаво спробувати зробити штори на вікно. Або великий декор для якогось кафе чи іншого громадського простору. Бо такі вироби мають повноцінний довершений вигляд і не потребують доповнення чи підлаштування під певний інтер'єр. Вони слугують повноцінним акцентом або родзинкою. 
І, як розповіла Л’Новинам ладижанка, поціновувачі макраме є і в Ладижині – перша покупка її виробів вже відбулася. Комплект ялинкового декору придбала її приятелька – поціновувачка хендмейду та бохо-стилю.Слідкувати за творчістю пані Галини можна на її інстаграм-сторінці @_macramessa_.
Редакція Л'Новин бажає усім нашим читачам насолоди від власної праці та щасливого нового року!
Спілкувалася Тетяна Поліщук