Мабуть, тому до шкіл тягнуться талановиті люди з активною позицією. Як от молодий талановитий режисер Георгій Ребрик, котрий закінчив Київський національний університет театру, кіно та телебачення ім. Карпенка-Карого. Його дипломною роботою стала короткометражна стрічка «24 години в зоні АТО».
Учні та вчителі двох міських шкіл (№3 і №4) мали змогу на лише побачити цю стрічку, а й особисто поспілкуватися з її автором. На прем’єру, котра відбулася в ЗОШ №3 до Дня захисника Вітчизни, ми не потрапили. А от другий показ, котрий відбувся у ЗОШ №4 пропустити не змогли.
Захід зачепив від самого початку – згадували не лише полеглих в АТО ладижинців, а й з хлібом зустріли тих, хто пройшов це пекло і повернувся живим. Не забули й про матерів тих, хто боронить схід України сьогодні.
Та головною родзинкою став показ фільму і живе спілкування з молодим режисером. Один із головних героїв стрічки зізнався з екрана, що тривалий час його перебування в АТО призвів до нервового виснаження, проблем з координацією та мисленням. Та зовсім гірко стало від того, що кілька героїв фільму загинули після зйомок. І від усвідомлення цього якось фатально пролунала фраза молодого режисера: «Якщо ти чуєш свист кулі, значить вона цілить не в тебе».
Після показу стрічки Георгій відповів на запитання школярів та стисло розповів про амуніцію, яку йому довелося носити на собі в зоні АТО/ООС. А це 30-40 кілограмів + магазини, гранати, міни, детонатори тощо. Йшла мова і про маленькі хитрощі використання амуніції та медичних засобів, які допомагають врятувати життя нашим захисникам.
Саму стрічку «24 години в зоні АТО» молодий режисер надати у розпорядження «Ладижин NEWS» відмовився з особистих міркувань.
Захід у ЗОШ №4 організувала і провела вчитель української мови та літератури Ніна Юрчик.
А щодо допомоги у виживанні, ладижинські школи завжди активні. Тут постійно тривають акції зі збору продуктів для бійців АТО, дітлахи малюють листівки, і навіть плетуть маскувальні сітки. Отже, якщо хочете бути у вирі подій, завітайте до однієї з Ладижинських шкіл.