Ладижин C


Стрічка новин

16:16
Ладижинці здобули призові місця на чемпіонатах зі спортивного орієнтування
08:56
Важливо! Чотирьом ладижинцям, постраждалим від спалаху газу на Ладижинській ТЕС, проведуть операцію з пересадки шкіри
15:13
У соцмережі потрапило відео спалаху газу на Ладижинській ТЕС
13:57
Працівники Ладижинської ТЕС, які отримали опіки через спалах газу, перебувать у лікарні ім. Пирогова
оновлено
14:31
Ладижинський веслувальник Васильєвих став чемпіоном України у човні-одиночці
11:29
17-річний ладижинець пограбував однолітка з особливостями розвитку
10:28
Ладижинський феномен: успішний столичний логопед і коучер в 40+ стала популярним викладачем музики в Європі
11:38
Лелека допомагає ладижинцю позбавити город від шкідників
11:28
Наша найбільша проблема у тому, що ми одних шахраїв позбуваємося, і тут же обираємо нових, – Єгор Соболєв
16:32
Земельна реформа. Верховна Рада проголосувала за передачу держземель громадам
15:00
Читайте у свіжому номері Л’Новин
11:46
8 нових випадків ковіду виявили в Ладижині за останню добу
10:40
У Сільниці під Ладижином зафіксували масову загибель риби
12:56
Відвідувати психолога, медитувати та вчити англійську під час роботи? – Легко, якщо ти працівник «Вінницької птахофабрики»
PR
11:16
COVID-19: в Ладижині 13 нових випадків
15:02
Бюджетний барометр Ладижина за 19-25 квітня 2021
11:34
Постачальники газу оприлюднили річні ціни, які діятимуть з 1 травня
10:46
Ладижинська самбістка здобула бронзу на чемпіонаті України
11:34
Ладижанка Ольга Нагорна готова до найрізноманітніших експериментів з інтер’єром, потрібен лише майданчик для реалізації
11:19
В Ладижині хватка ковіду не слабне: 12 нових випадків за добу
15:54
Квас з неординарними інгредієнтами із березових «сліз» готує ладижинець Сергій Пасічник
15:24
Корупцію створює монополізація, свавілля чиновника та низький рівень відповідальності, – В. Тимошенко
ексклюзив
10:00
З понеділка усі школярі Ладижина переходять на очне навчання
16:50
Читайте у свіжому номері Л'Новин
13:39
В Ладижині минулої доби виявили 8 нових випадків коронавірусу
16:32
Відзавтра в Ладижині відновлять роботу ринок та міські автобуси
11:14
Дрони і трактори з автопілотами – надсучасна техніка обслуговує поля ПрАТ «Зернопродукт МХП»
PR
11:08
Бюджетний барометр Ладижина за 12-18 квітня 2021
15:54
З понеділка ладижинські учні 1-5 та 11 класів підуть до школи, інші - на онлайні
оновлено
документ
12:03
13 випадків ковіду виявили в Ладижині впродовж останньої доби
Більше новин
» » » За 20 років ладижинських «афганців» стало майже вдвічі менше

За 20 років ладижинських «афганців» стало майже вдвічі менше

Фото: Ладижин Новини
МІСТО / Інтерв’ю
400
0

32 роки тому, 15 лютого 1989 року, остання колона радянських військ залишила Афганістан. Дев’ять років нашу молодь відправляли за кордон воювати. Надбання чужої революції 1979-го року захищали понад 150 тисяч українців. Понад три тисячі від цієї кількості доставив в Україну «чорний тюльпан», 139 з них – на Вінниччину. Троє жителів області досі вважаються безвісти зниклими. А ті, хто повернувся додому,  дотепер носять в собі моторошні спогади про поранену війною молодість. Один із них – голова Ладижинської спілки ветеранів Афганістану Анатолій Гаврилишин.

– Анатоліє Михайловичу, коли вас призвали в армію, знали де саме будете служити?

– Так, з самого початку. Після навчання у Вінниці, я працював на радіозаводі, звідки 19 вересня 1982 року мене призвали. Спочатку привезли в Козятин, потім на карантин у Славуту, де видали форму. Після карантину п’ять днів їхали поїздом в Туркменію, місто Іолотань. Це був цілий ешелон майбутніх «афганців». В Іолотані у нас були стрільби, але до війни по суті не готували. 19 грудня – знову в ешелон. Ашгабат. Літак. Приземлився в Афгані. 

– Якими були перші враження?

– Шокувало все. Інша країна. Спека – 53-55 градусів в тіні. З обіду – піщані бурі, пісок в очах і вухах. Шокував побут місцевих жителів. На той час у них був 1361 рік. От я наче в якесь минуле й потрапив. Люди були раді шматку мила. Народ дуже бідний, але гордий. Ми мало з ними спілкувалися, не дозволялося, бо не знали, що можна від них очікувати. 

– Як звикали до температурного режиму, бойових умов? Траплялися у хлопців нервові зриви?

– Звичайно! Сільські хлопці адаптувалися швидше, міським жителям було важче. 

– Якою була служба?

– Потрапив у артполк, батарея управління, взвод розвідки. Супроводжували колони. Потрапляв під обстріли. Одного разу під час супроводу підірвалися на міні. Мене посікло осколками, втратив свідомість, шрами залишились – то пораненням не вважається, контузія. Мене Бог милував, але були й загиблі, й поранені.

– Чи оцінювали ви тоді якось цю війну і чи є переоцінка сьогодні?

– Ну що ми тоді могли оцінювати? Батьківщина сказала – і ми навіть гордилися тим, що виконуємо свій «інтернаціональний обов’язок». Це зараз ховаються від армії, тоді служити було почесно. А потім стало прикро. Коли повернулися і зрозуміли, що нікому зі своїми проблемами не потрібні. Правителі вирішують свої справи, а гинуть молоді хлопці. Як було тоді, так і зараз.

– Часто згадуєте Афган?

– І згадую, і до цього часу сниться. Як обстрілюють сниться…

– А щось хороше там було?

– Друзі. Важко було навіть йти на дембель. Але ми зустрічаємося. Щороку збираємося на травневі свята у Києві. Шість-сім чоловік постійно. Раніше приїжджали хлопці з Росії.

– Заходила мова про війну на Донбасі?

– Під час однієї з останніх зустрічей мій однополчанин хвалився, що його син супроводжує «гуманітарні» вантажі. Вони ж насправді везуть в Україну зброю – як можна цим хвалитися, гордитися? Ми так і не порозумілися, нам тепер – не по дорозі.

– Ви очолюєте спілку воїнів-афганців майже 20 років. Сильно порідшали ряди однополчан?

– У 2002 році наша громадська організація нараховувала 120 людей, зараз нас 65.

– Майже половини не стало?!

– Дехто виїхав з міста, а більшість – залишили нас назавжди.

– Серед відомих ладижинців є афганці?

– Є, звичайно. Наприклад, фермер Олександр Олійчук – йому подяка, він часто підтримує спілку. Олександр Мрих – керівник міського військово-спортивного клубу «Рейд». Почесний житель Ладижина, колишній лікар-анестезіолог Юрій Михайлович Перикаш.

– З нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав хочете щось сказати своїм «афганцям»?

– Дорогі побратими, ми пройшли пекло війни. І хоч з того часу минуло для кого понад тридцять, а для кого й усі сорок років – нічого не забувається. Пам’ятаємо тих, хто наше братство назавжди залишив. Стараємося підтримувати один одного. Кожному з нас притаманне гостре відчуття справедливості, ми добре знаємо ціну життя і глибоко усвідомлюємо значимість миру. Тому найбільше всім бажаю саме мирного неба, здоров’я міцного вам і вашим родинам, Божого благословіння дітям і онукам. У всьому хорошому хай буде достаток!
Спілкувалася Оксана Гайсин

Шановний читач, Ви зайшли на сайт як незарєстрований користувач. Рекомендуємо Вам зареєструватись або зайти на сайт під своїм іменем.

0 коментарів

Інформаційне повідомлення

Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.