– Ні, такої постанови не було. Ба більше, п. 2 статті 28 Закону України про місцеве самоврядування говорить, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, послуги з постачання гарячої води, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), транспортні та інші послуги. Тобто, виконком не може затверджувати тарифи на тепло-, водопостачання, а також на транспортування та постачання теплової енергії. Це обов’язки НКРЕКП. Варто зазначити, що розрахунки на такі тарифи запропонувала Ладижинська ТЕС. При поданні документів вони посилаються на   Постанову Кабміну № 869 від 01.06.2011 року. Але п. 3 Загальних положень цієї ж постанови говорить, що цей Порядок не застосовується під час формування тарифів на виробництво теплової енергії теплоелектроцентралями, тепловими електростанціями, атомними електростанціями, когенераційними установками.

– Вони порушують закон. От, наприклад, беремо проект рішення «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення і послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. В тексті рішення є посилання на наказ Мінрегіонбуду № 630  від 14.12.12 р., який втратив чинність, згідно з наказом цього ж міністерства № 231 від 30.09.2020 року. Беремо наступне рішення «Про встановлення тарифів на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води». Тут згадується Постанова Кабміну № 869 від 01.06.2011 року «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги». Дивимося уважно цю Постанову, знаходимо в ній  ПОРЯДОК формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води. П. 3 загальних положень Порядку говорить, що цей Порядок не застосовується під час формування тарифів на виробництво теплової енергії теплоелектроцентралями, тепловими електростанціями, атомними електростанціями, когенераційними установками. 

Також в проекті рішення виконком посилається на наказ Мінрегіонбуду від 12.09.2018 року № 239 «Про затвердження Порядку розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення», та на ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. 

Дивимось наказ Мінрегіонбуду № 239, п. 1 Загальні положення. Тут чітко написано, що Порядок визначає процедуру розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих суб’єктами господарювання незалежно від форм власності для подальшого встановлення тарифів відповідно до повноважень, наданих Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про теплопостачання», «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», «Про житлово-комунальні послуги». 

Що ж це за повноваження. 

6 абзац статті 13 ЗУ Про теплопостачання Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання каже, що: встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.

Стаття 20. Цього ж закону каже, що: тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством. А законодавство (ст. 28 ЗУ Про місцеве самоврядування) говорить, що місцева влада не має повноважень встановлювати тарифи на виробництво теплової енергії.

– Так. І ще одне. Перед тим, як підвищити тарифи, міськрада має провести громадські слухання. 

– О. Тут цілий підручник можна написати. Або детективну історію, яка почалася 27 грудня 2018 року. Тоді виконком Ладижинської міської ради рішенням № 466 (всупереч ст. 28 Закону України Про місцеве самоврядування,  статтям 13, 16, 20 Закону України Про теплопостачання в Україні, та всупереч рішенню НКРЕКП № 1556 від 27.11.2018 р.), встановлює тариф на виробництво теплової енергії для ДТЕК Ладижинської ТЕС на рівні 610 грн/Гкал (без ПДВ). Це при тому, що місяцем раніше 27.11.18 р. НКРЕКП встановило для Ладижинської ТЕС тариф на виробництво теплової енергії в розмірі 507,48 грн/Гкал (без ПДВ). 

– Це ще один важливий момент, про який я вже 2 роки говорю. Згідно з новим Законом України про житлово-комунальні послуги, ДТЕК Ладижинська ТЕС втратила право надавати послуги з постачання теплової енергії, адже міські гідромережі ДТЕК встиг раніше передати на баланс КП «Ладжитлосервіс». А розрахунки на тепло-, водопостачання Ладижинська ТЕС  проводила так, ніби надає послуги з власних тепло-, водомереж. Тому рішенням № 467 виконкому від 27.12.2018 р. міськрада передала тепло- та водомережі Ладижина в оренду Ладижинській ТЕС за  майже 70 тис. грн/міс. Звісно, витрати за оренду переклали на плечі споживачів – включили в тариф на ЖКП. За цим фактом 23.12.2019 року слідчим відділенням Ладижинської поліції   відкрито кримінальне провадження.