Марія Іванівна народилась у селянській сім’ї на родовому хуторі Карпа Мельника (пізніше це місце назвали Бакланами). Їй було лише 4 роки, як її батьків «розкуркулили» і депортували у Вологду. Коли сім’я повернулась в рідний хутір, то застала його спустошеним та розграбованим. Та й жити тут було ризиковано, бо тих, хто повертався з депортації, кидали до в’язниці або висилали до Сибіру. Тому сім’я була вимушена податися до Архангельська, а звідти на Донбас. У 1938-му Марія Іванівна закінчила школу й студію малювання та скульптури. Її роботи мали високий художній рівень, то ж дівчина планувала вступити до Московської худакадемії, але завадила друга світова війна. У 42-му році сім’я Мельників повернулась на Батьківщину. Разом із родиною 17-річна Марія допомагала партизанам і радянським військам, які визволяли Ладижин від німецьких загарбників.
Після війни пані Марія працювала в аптеці та навчалася при Вінницькому аптекоуправлінні на фармацевтичних курсах, по закінченні яких працювала на посаді зав.аптеки у Немирівському районі, з 1969 року - в ладижинській аптеці.
У 1990-х роках Марія Провільська написала історичну книгу «Ладижин древній і сучасний», яка допомогла містянам подивитись на історію рідного краю «під новим кутом». У 2003-му році краєзнавиця отримала звання «Почесна громадянка міста Ладижин».
Марія Іванівна виростила чотирьох дітей, які подарували їй 8 онуків і понад 10 правнуків. Уся велика родина сьогодні перебуває у глибокій скорботі.
Редакція Л’Новин також висловлює щирі співчуття рідним з приводу непоправної втрати. В Ладижині Марію Іванівну завжди пам’ятатимуть, як талановиту, помірковану, життєрадісну, доброзичливу людину, котра дарувала свою привітну посмішку при кожній зустрічі й знаходила всім добре слово. Бог прийняв у обійми її добру і світлу душу. Вічна пам’ять.