Зі слів автора дерев'яного «Козака» є тонкощі з вибору деревини для майбутньої скульптури.
– Вибір дерева – це, як російська рулетка. Завжди на твір потрібно мати запасний матеріал, адже не має гарантій, що всередині колода матиме гарний вигляд, як і ззовні. Не можна розраховувати, що молоде гарне дерево не матиме всередині якийсь недолік, бджолині гнізда чи щось на подібне.
– Сергію, коли скульптура готова, які робите наступні процедури?
– Ми випалюємо її. Це надає і вигляд старовинного дерева, та і текстура дерева стає більш гладкою, адже обгоряють дрібні сучки. Та чи не найголовнішим фактором є той, що обгоріле дерево не їдять комахи. Потім убезпечуємо твір від атмосферних чинників. Воскуємо та покриваємо хімічними засобами, для того, щоб дереву не була страшна ані вода, ані інші опади.
– На фестивалі не має аматорів, а лише фахівці. Скажіть чи може людина без освіти просто взяти та зробити твір з дерева?
– Важко сказати. Адже шлях до професійного виготовлення скульптур починається з художньої школи, потім художній вищий навчальний заклад і вже потім практика.
– Без сумніву ви є творчою людиною. Письменники беруться за перо у хвилини натхнення чи душевного пригнічення. Коли ви відчуваєте потяг до своєї справи?
– В моменти ейфорії. Але тут ще крім поривів фантазії завжди повинна бути присутня точність та розсудливість. Щохвилини треба тримати все на пульсі, адже в руках потужний інструмент, і можна, замріявшись відтяти чогось лишнього, те, що вже не можна вклеїти.
– Який проект, серед виконаних Вами, є найбільший за розмірами?
– В складі української команди я брав участь в «Сніговому фестивалі» в Канаді, й твір був параметрами 6х4х5 метрів. Ми працювали в трьох над цим проектом.
– Чи є у вас особливі ритуали перед початком нового проекту? Як налаштовуєтесь?
– Мій ритуал – то малювання. Бувають часом такі прогалини в роботі – легкий транс. Коли потрібно на день-два відійти від виконання скульптури. І коли я відчуваю таку напругу, то берусь за малювання.
– Чи є у вас емоційний зв'язок зі скульптурою, крім того, що ви майстер, а це – ваш матеріал?
– Так, звичайно. Я мушу відчувати своє полотно, його пружність.
– Коли у вас відбувається найбільше емоційне наповнення?
– Можливо на таких симпозіумах. Адже феномен його в тому, що здибається певна кількість людей, які можуть бачити один одного вперше і обмінюватися досвідом. Це завжди виклик. А якщо говорити за міжнародні фестивалі, то хвилюєшся, аби не впасти лицем…, як кажуть, за свою країну, не осоромитись.
– Чи трапляється так, що в ході роботи ви категорично видозмінюєте виріб?
– Буває. Коли ти знімаєш певний шар деревини і з'ясовується на превеликий жаль, що дефект на деревині саме в тому місці, де за планом мало бути б обличчя скульптури. І все. Потрібно змінювати композицію. Повертати. Міркувати як обернути скульптуру.
– Як потрібно доглядати за скульптурою, якщо, уявімо, я вирішила встановити її в себе в саду? Які є тонкощі та необхідні процедури?
– Так, час від часу скульптуру потрібно покривати органічними чи неорганічними хімічними засобами, насичувати її сумішшю на основі воску чи бензину. Звичайно ж, з часом з'являються дрібні незначні тріщини, але вони не псують загального вигляду.
– Скільки років живе паркова дерев'яна скульптура?
– Скульптура живе кілька десятків років, звичайно ж, якщо її не руйнувати, не рубати сокирою (посміхається).
– Який ваш наступний проект?
– Поки що конкретних планів не маю, але є замовлення в себе вдома.
– Чи плануєте брати участь на наступний рік у фестивалі?
– Я, несподівано для себе, другий рік беру участь. Попереднього року ми відзначили, що Ладижин комфортне та спокійне місто. Майстер, котрий був з нами торік, якось сказав, що краще було лише в Люксембурзі (сміється). Загалом нас гарно приймають. Тішуся, що це стало якоюсь традицією, адже два рази уже тут ми були.
– Вочевидь Бог любить трійцю?
– Саме так. Як Бог дасть. В одному місті за 5 чи 6 років ми залишили близько 40-ка скульптур, тому з задоволенням оздобимо і ваше.
– Яка найбільша винагорода за вашу роботу?
– Як у кожного митця – любов до його витвору. Коли люди фотографуються з твоєю роботою то дарує тепло в середині тебе.
Спілкувалася Каріна Галба