Журналіст "Ладижин Новини" дізнавався у викладача за чий кошт сьогодні існує автошкола у місті, як сформувати культуру поведінки на дорозі у дітей, та як сприймають «дорослі знання» малюки.
— Вікторе Олексійовичу, знаю, що ваша автошкола працює вже давно, і досі не має свого приміщення. Як так сталось?
— Відкрилась школа 8 років тому. Почалось все з того, що в рекреаційних зонах міських шкіл № 2, 3 та 4 я намалював дитячі автомістечка, на яких зобразив детальну транспортну розв'язку міста разом з пішохідними переходами, розмітками тощо. Самі школи я "прив'язав" до проїжджої частини найближчої дороги. Потім вирішив придбати веломобілі, аби наблизити шкільні заняття до реального життя та зацікавити дітей. Це ж не музей, а школа.
Далі були дорожні знаки та дитячі настільні ігри. Хотілось навчити дітей правил дорожнього руху в ігровій формі, щоб вони запам'ятали насамперед основні базові моменти. Словом, за цей час в моєму арсеналі накопичилось чимало спеціалізованих наочних матеріалів, в тому числі й авторських, а також невеличкий автопарк. Весь цей реквізит щоразу доводиться переносити та розкладати, адже стаціонарного приміщенням автошкола так і не має.
Як показала практика, одного бажання викладати майстерність водіння замало. Для будь-якої доброї справи потрібні кадри та матеріальне забезпечення. Тому наразі викладаю лише на базі 4 школи. За що дуже вдячний начальнику міського відділу освіти Юрію Журбі, попередньому директору школи Леоніду Руденку та нинішній директорці Ладижинської ЗОШ №4 — Олені Кандибі.
— Працювати на одному ентузіазмі та ще й стільки років може тільки людина закохана у свою справу. Як тримаєтесь на плаву?
— Саме так, як ви й сказали. Тримаюся переважно, за власний кошт та на ентузіазмі. Допомогу від влади отримав одноразово. Це була символічна сума, яку витратив на книжки-розмальовки з правил дорожнього руху для перших класів. Ще кількома роками раніше виграв конкурс «Місто своїми руками», яку проводила Агенція місцевого економічного розвитку міста Ладижин. На призові кошти надрукував посібник «Проїздів перехресть Ладижина». Як показав досвід, такі наочні книжки дозволяють водіям-початківцям краще засвоїти матеріал. Один веломобіль допоміг придбати інвестор.
Мою мрію побудувати дитяче автомістечко підтримала адміністрація Ладижинського коледжу. та виділила землю на її зведення. Та згідно з кошторисом на ці цілі потрібно 800 тис. грн. Для мене це нереальна сума.
— Які враження від сучасних дітей? Які вони? Чи легко засвоюють матеріал?
— Сучасні діти мають досить високий рівень пам'яті, розвинене логічне мислення, високий рівень розвитку образного мислення. Вони швидко віддають ті знання, які отримують. Мені подобаються діти, особливо початкова школа, вони ще дуже відкриті та вміють довіряти. Усі знання повертають сторицею. Звісно, що я отримую задоволення та надихаюсь від такого взаємообміну.
Групи формую невеличкі по 4-5 осіб в кожній, щоб попрацювати з кожною дитиною індивідуально. Вважаю, такий формат навчання найбільш ефективним. В моєму автопарку сьогодні 5 веломобілів, а тому всі діти можуть одночасно попрактикуватись. Працюю на вихідних та під час канікул.
— Вікторе Олексійовичу, дякую що запросили на заняття. Ви займаєтесь зі школярами впродовж однієї години, це час потужного концентрованого інтерактиву. Як встигаєте фізично?
— Сучасні діти потребують постійної зміни діяльності. Такі вимоги часу. Вони швидко засвоюють матеріал та орієнтуються в процесах. А тому, якщо збавлю темп, вони нудьгуватимуть. Та й однієї години уроку мені, як правило, замало. Хочу поділитись з ними всім, що маю та знаю. В запасі ще чимало цікавих та креативних ідей.
Наш урок складається з кількох частин: теоретичної та практичної. На початку ми завжди знайомимось чи повторюємо дорожні знаки. Потім вчимось водінню за кермом, моделюючи різні дорожні ситуації. Далі засвоюємо пройдений матеріал за допомогою настільних ігор. В цьому контексті, хочу похвалитись своєю авторською розробкою. Це настільна гра по правилах дорожнього руху для дітей початкових класів. Вона може претендувати на рекорд Гіннеса, як найдовша траса по ПДР.
— Автошкола бере участь у міських дитячих заходах?
— Так, одного разу мав задоволення брати участь у культурному дозвіллі до Всесвітнього дня захисту дітей. Того дня діти змагались у вправній їзді. Щоправда, недовго, адже на заваді стала сильна злива. Довелось швидко збиратись. Маю надію, що знов запросять. Адже маю чимало нових цікавих ідей.
Також облаштував автомістечко і в Подільському Артеці, де займався з дітьми.
— Читаючи сьогодні статистику аварій у Вінницькій області виникає питання як бути освіченим дітям на дорозі?
— Ви праві, наразі діти краще знають правила дорожнього руху та знаки, ніж дорослі. Антикультура водіння досягла свого апогею. На превеликий жаль я не одноразово ставав свідком передаварійної ситуації. В тому числі і за власної участі. Ситуація на українських дорогах, хабарництво і вседозволеність, культура поведінки за кермом не зміняться, допоки всі учасники дорожнього руху не будуть рівними перед законом.
— Про що мрієте сьогодні? Поділіться планами на майбутнє.
— Минуло стільки років, а я досі шукаю можливості щоб збудувати у Ладижині дитяче автомістечко і вірю, що знайду однодумців. Хочу проводити уроки у «live» форматі з екскурсією по місту, вчити дітей орієнтуванню в реальному просторі. Планую збудувати пішохідний «Лего Ладижин» та продовжити випускати посібники-розмальовки для дітей. Словом, продовжувати займатись тим, що люблю і добре вмію!
Чи сподобався урок та про відчуття за кермом ми поцікавилися у самих автолюбителів.
Оля Райченко 4 клас: «Прийшла на заняття вперше, разом з бабусею. За кермом почувалась спокійно та весело. На реальній дорозі буду поводитись обережно та виважено».
Ваня Бузиновський 4 клас: «Було весело та драйвово. Швидкості не боюсь, а тому найбільше сподобалось ганяти на машинах. Навчились розрізняти дорожні знаки».
Сергій Банашко 4 клас: «Я вже досвідчений водій, адже маю вдома електромобіль. На гурток прийшов з цікавості. Все сподобалось, а тому прийду ще. Буду обережним водієм».