Як виявилося, власник обійстя пан Юрій і справді має на городі пернатого компаньйона. Чорногуз чемно ходить ріллею впритул за технікою та збирає личинки хрущів. Як розповів Л’Новинам пан Юрій, вже другий рік пара лелек живиться біля його городу.
«Тієї весни вони були, і цього року також прилетіли. Ще недавно обидва ходили тут у долині. Тепер один птах залишився, а вона, мабуть, у гнізді сидить, – зазначив Юрій Леонідович. – І ходить за мною, навіть мотоблоку не боїться. Бачу, що збирає білі личинки. А як сусіди підійшли подивитися ближче на це диво, він відійшов далі – не дається. І це вже не один раз так. Тільки біля мене і ходить».
Зі слів пана Юрія, птахів він спеціально не підгодовував і не рятував. Просто пернатим щось сподобалося саме тут, от і прилітають щоразу. Де мають гніздо – теж не знає. Та це і не важливо. Головне, що прилітають – приносять щастя в оселю.
Нагадаємо, що в народі лелека асоціюється з добробутом, поповненням в родині, здоров’ям. З ним пов’язано чимало міфів, легенд та вірувань. Тому прихильність цих птахів завжди була добрим знаком.
За легендами слово «лелека» походить від праукраїнської назви Сонця – Лель, що означає світлий. Ці птахи гніздяться лише біля людського житла. Дуже люблять спостерігати, як працюють селяни на оранці в полі, городі. У садибах ці птахи виловлюють шкідників та оберігають житло від негативної енергетики. Ніхто й ніколи не бачив лелек там, де голосно сваряться, де чути п’яні співи та вигуки.
У древніх слов'ян до приходу християнства лелеку відносили до священних птахів, які володіють здібностями відганяти чорні потойбічні сили. Дослідники припускають, що причиною тому могли стати смакові переваги птиці: поїдає вона виключно змій та жаб. Ці плазуни і земноводні вважалися посланниками зла.
Болгари вважали, що, відлітаючи у вирій на зимівлю, лелеки стають людьми, поринаючи в чудо-озеро, розташоване на таємничій землі. Перед тим як повернутися, вони купаються в іншій водоймі і знову перетворюються в птахів. У римській міфології вони асоціюються з любов'ю і прихильністю, яку відчувають діти до своїх батьків. Існують легенди про те, що лелека ніколи не залишає безпорадних батьків. Він буде годувати їх, а якщо потрібно, то і нести у себе на спині.
Додаткові медіа:
